Тоню історія з додаванням у вино медпрепарату повеселила. Подруга мала неймовірний талант знайти щось смішне і веселе у всьому.
— Ото вже її жаба на пару з хотюнчиком душать! — заливалася вона сміхом, коли подруги сиділи на кухні у Лори вдома. — А ти, Лорко, стерво! Ходиш вся така апетитна, у пацанів яйця зводить, а ти нікому не даєш! Ще й дівкам через тебе дах зносить! Ти ж, як медик, маєш знати, що і спермотоксикоз і хронічний недотрах — то шкідливо!
Тоня сміялась і витирала сльози.
— Про що ти говориш? Навколо купа бажаючих полегшити страждання і тим і іншим.
— Ну, а якщо “бажаючі” не підходять?
— На той випадок у кожного є дві руки, — серйозно відповіла Лора, а коли Тоня знову залилася сміхом, посмішка торкнулась і її обличчя. — Що? Я щось не так сказала?
— Ой, подруго, я з тебе не можу, — Тоня взяла серветку і витерла сльози. — А що Руслан сказав?
— Я йому не розповідала, а то ще піде морди бити.
— То хай би і побив, а то Маринка вже зовсім “охрініла”. Слухай, це ж якби ти випила — хтозна, що могло б статися! Я думаю, що Руслан має про це знати. Якщо не в якості твого хлопця, то як друг — точно. Або подзвони Бакеро!
— Ні-і-і… Нізащо, — Лора насупилася. — Та Бакеро й не в країні. Він же казав, що в січні його не буде… Може ще не приїхав? Руслану, можливо, скажу, а втягувати сторонніх у ці справи не збираюсь.
— Ага. Значить, Руслана ти, як стороннього, вже не розглядаєш? Це добре. А те, що він, можливо, хлопчик по виклику, тебе, я так розумію, заводить?
— Що?! Я взагалі про нього, як про сексуального партнера, не думаю!
— Ой, ні! Бідні мої вуха! Сексуальний партнер — де ти тільки таких слів нахапалася? Лорисо, ти дикунка, чесне слово! У тебе під носом ходить “суцільний секс”, а ти морозишся.
— Можеш забрати його собі.
— Ні, дякую, я собі “сексуального партнера” вже маю, — залилася сміхом Тоня. — А Русік таки бачиш, має на тебе плани.
— Бачу.
— Якщо він підробляє цим ділом, то у ліжку має бути досить цікавим. Як для першого досвіду — проканає.
— То-о-оню… — протягнула Лариса.
— Що?! — здивувалася подруга.
— Блін, тобі оце, крім моєї незайманості, нема більше про що поговорити?
— Та поговорити є про що, про пози там різні… Але ж ти не в темі!— Тоня знову залилася сміхом.
— От же ж сексуально стурбована, — Лора скривилась. — Якщо я з ним пересплю — ти від мене відчепишся?
— Не знаю.
— Так. Все. Досить про мене. Що там Максим, твій сексуальний партнер?
— Все добре, — Тоня посміхнулась. — Розвиваємо наше близьке партнерство в різних напрямках.
— Слухай, а чому в нього немає дітей?
— Він каже, що проблема — в ньому. Малорухливі “головастики”… Лікується вже багато років, але якось не дуже допомагає… — Тоня посерйознішала, коли тема розмови змінилася. — І я оце спостерігаю за ним і його дружиною… Як вони розмовляють, як поводяться поруч одне з одним… Як дивляться… Зі мною він не такий.
— Вони сім’я.
— Так, — Тоня кивнула головою. — Сім’я, а я тимчасове явище.
— Ти ж сама казала, що хочеш отримати досвід.
— Казала… І я його отримую. І не тільки його, але відчуття таке, що я краду, розумієш? — Тоня з тугою поглянула на подругу.
— Розумію… — Лора кивнула у відповідь.
Вони довго сиділи мовчки на кухні, і кожна думала про своє. Тоня — про те, що закохалася по вуха, розчинилася повністю у Максимі, а він належить іншій, від якої ніколи нікуди не піде. І Тоні якось доведеться збирати себе по крихтах і намагатися будувати інше життя, хоча серце ніяк не хоче слухатися голосу розуму, линучи лише до нього. До чужого чоловіка. І вона часом ненавиділа себе за це…
Лора ж думала про те, що вона б і рада була закохатися, але жоден представник чоловічої статі її не цікавив… Не було іскри. Та сама Тоня колись казала, що кохання позбавляє здатності думати й аналізувати. Якщо мозок брикається, то “хімії” нема. Мозок Лори не зупинявся ні на мить, вона думала постійно. Присутність Руслана поруч ніяк не впливала на його діяльність… Абсолютно…
— Якось воно буде, — сказала Тоня згодом.
— Так… — підтримала подругу Лора, хоча кожна вкладала у ці слова свій зміст.