У лютому Руслан здав всі державні іспити та отримав диплом у перших числах березня. Наступного дня після “святкування” отримання диплому Руслан запросив Лору в кав’ярню після пар. Розмова плавно перетекла на подальші плани його майбутнього.
— Зараз лишився на “небі”, пізніше спробую вступити в універ, — сказав він, усміхаючись, коли вони сиділи у кав’ярні.
— Не зрозуміла… Що за небо? — Лора питально поглянула на нього.
— Швидка. Диспетчери швидкої, коли викликають бригади, які перебувають на виклику, використовують позивний “НЕБО” і номер підстанції. Наприклад: “Небо-5 викликає 51 бригаду”, ну або там: “Небо-6 викликає 6 -БІТ” (бригада інтенсивної терапії).
— Прикольно… — Лора усміхнулася.
— Після третього курсу будеш на практиці — чутимеш щодня.
— Швидше б. Я думаю, працювати на швидкій допомозі — це цікаво.
— Ну… Кому як. Виклики надходять будь-коли, різні випадки, різні люди. Особисто мені — цікаво.
— Ти любиш свою роботу?
— Мабуть… — Руслан знизав плечима.
— Мабуть?
— Важко любити роботу, котра не може повністю забезпечити всі твої потреби. Я б сказав, що мені подобається допомагати людям. Подобається те відчуття, коли твої дії полегшують чийсь біль чи рятують життя, але на одному альтруїзмі далеко не заїдеш. Коли сам — то ще якось можна призвичаїтися до тієї платні, яку отримуєш, а якщо є родина — це не платня, а подачка. Доводиться шукати додаткові способи заробітку.
— Ти знайшов?
— Так.
— Скажеш який? — Лора поглянула на нього спідлоба.
— Ні, — Руслан похитав головою. — Не скажу.
— Чому? — вона усміхнулася.
— На це є багато причин… Ми з тобою — просто знайомі, тому тебе не має цікавити, звідки я беру кошти, — він посміхнувся Лорі. — А коли між нами буде щось більше — теж не скажу. Я вважаю, що жінка не повинна знати, звідки беруться гроші. Вона має користуватися благами, якими її забезпечує чоловік, а звідки — це не її клопіт.
— Не її клопіт? Гм… А якщо ти грабуєш банки у вільний від роботи час? Чи продаєш наркоту? — вона розуміла, що Руслан не зізнається в джерелі своїх доходів, але чому б не пограти?
— Мені подобається хід твої думок, — він засміявся. — Цікаві ідеї.
— Дарую!
— Дякую.
— Доречі про подарунки. Ти ж пам’ятаєш, що у Тоні 7 березня — день народження? Вона сказала, щоб я прийшла обов’язково з тобою. Інакше — не пустить.
— Це… післязавтра. П’ятниця, так?
— Так, але святкувати будуть у суботу, 8 березня в ресторані в райцентрі. Ти ж вільний?
— Ну… так. Я ж обіцяв. Що ми даруємо?
— Вона замовила різьблену скриньку для прикрас, і та вже у мене. Я ж тобі казала, — Лора здивовано поглянула на Руслана. — Брат моєї мами займається різьбленням по дереву. Щось ти про все забув.
— Просто ці держіспити… Я після них ще не відійшов… а ще потрібен буде букет. Чи краще якийсь вазон?
— На твій вибір.
— Добре. Я куплю…