Слідом за Лорою побіг Валерій.
— Лоро, чекай…
— Необов’язково зараз бігти за мною. Не “палися”.
— Я типу прийшов просити, щоб ти нічого не казала Руслану про те, що я до тебе тут клеївся…
— Не скажу… Це була ідея Марини?
— Ну а кого ж іще? Вона й фотоапарат взяла, щоб зробити потрібні знімки…
— Чому?
— Те, що я зустрічаюся не з тобою, вона вже знає. Бачила мене з нею, і ми поговорили. Але не може пробачити вам з Пилявець того танцю. Після нього у вас з’явилися хлопці. Заздрить. Маринка… Вона ж пришелепкувата…
— А Олену ти попередив?
— Ні…— він похитав головою і опустив очі. — Але я простежу, щоб з нею все було добре.
— Але…
— Якби ви двоє не випили — вона б зрозуміла… А ти їдеш хтозна-куди електричкою…я не хотів, щоб з тобою щось трапилося. Ти була б неадекватна, найменше, що могло б статися — з тебе б усі посміялися. Найгірше… — він замовк.
— Дякую.
— Ти класна, Лоро. Шкода, що я тобі не подобаюся… — сказав він, і Лорі здалося, що от саме зараз Валерій говорив відверто, не грав.
— Ти теж класний, і ти подобаєшся мені. Як друг.
— Лише друг?
— Лише друг. Ти хороший хлопець… Я вдячна тобі за те, що ти щойно для мене зробив.
— Дякую… Але мене це не гріє… — він сумно усміхнувся. — Лоро… Я ще хотів тобі сказати… Руслан…
— Що Руслан?
— Він не такий, як здається. Будь з ним обережною.
— Ти про що?
— Ну… Кажуть, він спить за гроші з… жиголо, одним словом..
— Жиголо?
— Так кажуть… Ну, я ж теж на швидкій працюю, щоправда, на іншій підстанції, але про походеньки “блондина з центральної” легенди ходять.
— У мене йому точно нема на чому нажитися, — Лора посміхнулася.
— Ну, не скажи… Він вже хвалився, що знайшов собі “цілку”… Каже: “Прослідкую, щоб ніхто не зіпсував”…
Вона здивовано поглянула на Валерія, а той кивнув на підтвердження своїх слів. Лора не знала, як реагувати на подібну інформацію, тому вирішила, що деталі обговорить із Тонею. Потім.
— Д-дякую, що сказав… Мені пора… Справді вже пора. Бувай!
— Бувай. До понеділка.
Лора повільно пішла в напрямку станції “Борщагівка”. Марина… От же ж заздрісна мстива сучка, ця староста! А Валерій виявився не таким “козлом”, як вона вважала. Навіть дуже прикольний. Руслан жиголо? Оце вже цікаво і несподівано. Знайшов цілку… Як же збирається слідкувати? Невже це правда?
Лора замислилася. Часи складні, а Руслан завжди мав гроші, і вона особливо не задавалася питанням звідки він їх бере. Її це не цікавило, якось так думалося, що хлопець має витрачати кошти, залицяючись до дівчини, але ж Руслан не працює ще… А з фінансами у нього все гаразд… Батьки допомагають? Чи все ж “заробляє”?