(Аркадій Гайдамак — єврейський підприємець і громадський діяч, громадянин Франції та Ізраїлю. Народився у місті Бердичів (є гіпотеза, що в Москві) 1952 року, а в 1972 переїхав до Ізраїлю. В 1973 році їде до Франції, де у 1976 році створив бюро перекладів, яке обслуговувало переважно радянські місії. У 80-х роках він налагодив зв’язки з урядом Анголи, якому у 90-х активно продавав зброю для боротьби з УНІТА в обхід ембарго, але частина вантажу потрапляла і до рук повстанців — танки Т-62, вертольоти Мі25.
Саме відомості про ці поставки і погрози їх оприлюднення “спонукали” Аркадія Гайдамака “взяти участь” у перемовинах по звільненню в 1995 році з полону 2 французьких льотчиків в Боснії, положення яких ускладнював той факт, що французькі пілоти потрапили в полон до радикальних боснійських сербів, які не підпорядковувалися Младичу. І хто ж може краще домовитись про звільнення полонених, як не один зі збройних баронів?
В 1997 році Гайдамак також “активно сприяв” порятунку 4 офіцерів генерального директорату зовнішньої безпеки Франції (фр. Direction générale de la Sécurité extérieure,DGSE), захоплених у полон на Північному Кавказі, а саме — викрадених у Чечні, де вони працювали під прикриттям гуманітарної місії. Росіяни не хотіли мати нічого спільного з DGSE, яка впровадила до них своїх агентів через іншу державу — Грузію. Тому найвищі органи французької влади повинні були схвалити той факт, щоб цим питанням зайнялася інша служба — DST. Після погодження була задіяна російська контррозвідка (яку очолював генерал Зорін) та DST (фр. Direction de la surveillance du territoire, Управління територіального нагляду) — французька розвідувальна служба до 2008 року, яку представляв Раймон Нар, друга людина у службі французької зовнішньої розвідки). Операція була дуже складною, з російської сторони були загиблі.
За таку “допомогу” Гайдамак навіть отримає орден “За заслуги перед Францією” та стане Кавалером ордену сільськогосподарських заслуг Франції. Вручали останній по лінії міністерства сільського господарства, за успіхи в розвитку франко-російської торгівлі м’ясом. Отакі трапляються “па” світової політики… м’ясо… (Які компенсації отримали родини загиблих оповідач не знає).
На момент розмови Степана з Кірою Дмитрівною “допомога” Гайдамака в справах звільнення полонених французів ще не була відома широкому загалу, лише працівникам спецслужб.
Забігаючи у подіях трошки наперед хочу додати, що такі зусилля уникнення суду виявляться марними, бо у 2000 році у Франції проти Аркадія Гайдамака все одно було висунуто звинувачення в незаконному продажу зброї Анголі (справа “Анголагейт”). І в наступні роки будуть додаватися ще нові пункти…
Французькі слідчі намагатимуться “втопити” його, звинувачуючи в продажу зброї до бунтівної Анголи на … 790 млн. Євро. Топитимуть у “веселій компанії”. У справі буде проходити аж 42 людини. Серед них — син екс-президента Франції Франсуа Міттерана (1981-1988, 1988-1995р.р.) — Жан-Крістоф.
В ході “Анголагейт” за Гайдамака заступляться керівники французької контррозвідки. Вони нагадають про заслуги Аркадія Олександровича перед Францією і допоможуть Гайдамаку втекти до Ізраїлю, де він купить будинок в Кейсарії, а Ізраїль відмовиться екстрадувати Гайдамака до Франції… Підприємців, здатних провернути угоди на зразок ангольського контракту, не так багато… А тому потрібні будь-якій країні … Він досі побоюється заглядати в країни ЄС.
Постать цікава і неоднозначна, та для даної історії цікавою є ця конкретна “співпраця” збройного барона зі спецслужбами декількох країн одночасно…)
(Джерело: www.compromat.ru)
Фурія мовчки дивилась на Степана.
— Бачу, ти не припиняєш займатись колишньою роботою…
— Чому ж колишньою? Я повертаюсь на неї в серпні. Після весільної подорожі.
— Поки не зробиш справу з Громовим — не повернешся у розвідку. Я про це подбаю. Ти ж взагалі нічого не втрачаєш… Ти лишися у плюсі. Громов щедро віддячить тобі…
— За ці роки фінансами я себе забезпечив. Дякую, але мені досить.
— Грошей ніколи не буває достатньо, Стефане. Ти збираєшся одружитись, а дружина і діти — це завжди витрати.
— Я не планую мати дітей.
— Не плануєш? Для чого ж тоді одружуєшся?
— Це не ваша справа.
— Здивував… Невже вона на це згодна? Лора ж зі звичайної родини, із стандартним світоглядом…
— Вона згодна.
— Гм… Мабуть, сподівається, що ти передумаєш. Не знаю, що ти в ній знайшов… Лариса занадто проста для тебе, але так, вона гарна… Дуже гарна.
Степан поглянув на Фурію.
— З ваших вуст — це звучить, як вирок.
Кіра Дмитрівна eсміхнулась.
— Все в твоїх руках, Стефане. Лариса проста, дуже мила і гарна дівчина. Недалекоглядна, правда, та це через закоханість. Ти для неї дуже важливий і вона для тебе теж, раз ти обрав її. Навіть дивно, що подібна відданість ще зустрічається між людьми, — Кіра Дмитрівна поправила чайну ложку на склянці, — мені б дуже не хотілось, щоб Лариса постраждала… Але якщо зі мною ще можна якось домовитись, то Громов дуже сильно хоче тебе отримати… Він цікавився тобою, знає скільки ти всього зробив.
— Чому саме я? Нас працює ціла команда.
— Ти автономний. Часом емоційний — це через свій молодий вік, але ти вмієш раціонально використовувати ресурси задля досягнення результату. Тобі не потрібні перекладачі. Зайві вуха у наших справах… ти ж знаєш.
— Для початку я хочу потрапити в архів. — сказав Степан і поклав руку на іншу папку.
— Добре. Найближчими днями я тобі це влаштую… А зараз проглянь, що там є.