Оскільки Лора соромилася — Степана Зоя виштовхала за двері.
— Скільки тобі років, Лоро? — запитала вона розглядаючи заплакану дівчину.
— 18…
— Дата останніх місячних?… — лікар розпитувала про тривалість циклу і в скільки років почався, виділення, болісні відчуття, чи були збої, про статеве життя і Лора відповідала заламуючи пальці, бажаючи провалитися від сорому під землю. Хоча поводилася лікарка привітно і доброзичливо, Лора соромилася, бо вона була знайомою Степана…
— А що трапилося сьогодні?
— Ну… Мені було дуже боляче… і кров, — сказала Лариса червоніючи так, що сукня здавалася блідою ганчіркою на фоні її щік.
— Добре, давай я погляну, — Зоя застелила пелюшку. — На крісло, будь ласка.
Лора перелякано поглянула на крісло — вона ще ніколи на ньому не була… Не без допомоги лікаря вона таки на нього вилізла.
— Лоро… А першого разу партнер був інший?
— Так… — тихо відповіла вона кривлячись від холоду дзеркал і соромлячись від того, що Зоя подумає про неї . Лікар спочатку оглянула шийку просто очима, потім через якийсь пристрій (кольпоскоп).
— Зараз я ще мазки візьму… На перший погляд у тебе все добре. Шийка чиста, ерозії немає… Бачу розрив гімену (гімен — дівоча пліва) у двох місцях.
— Але ж… — Лора була приголомшена. Як? Адже сьогодні не перший її раз…
— Я все оброблю. Потрібно декілька днів зачекати і все буде добре.
— Хіба таке можливо? — Лариса не вірила почутому.
— Можливо. Якщо у попереднього твого партнера член був менший, то можливо. Ну і інтенсивність рухів важлива… А бувають випадки, що гімен остаточно рветься аж під час пологів. Різне буває у житті, — Зоя посміхнулася. — Все. Можеш спускатися. За аналізами ти приїдеш чи Степан?
— Я не знаю… — розгублено сказала Лора. Вона уявлення не мала де зараз знаходиться. Без Степана вона точно сюди не потрапить…
— Ти одягайся, приводь себе до ладу і виходь, — лікар вийшла, а Лора перевела подих і взяла свої трусики зі стільчика.
Зоя підійшла до Степана, що стояв, підпираючи стіну недалеко від дверей.
— Де ти з цією малою познайомився? На дискотеці?— усміхнулася Зоя.
— Ні. Ми знайомі вже вісім років, — насуплено відповів Степан.
— Ого…
— Що там?
— Все добре. Взяла мазки, але думаю там буде все гаразд.
— Мазки мене зараз цікавлять менше всього. Звідки кров?
— Кров? Результат дефлорації, — усміхаючись, розвела руками Зоя.
— Але… — Степан хотів сказати, що це неможливо, та вона його випередила.
— Мабуть, у тебе “орган” посолідніше буде, ніж у того, іншого, — вона усміхнулася. Степан потер чоло. — А дівчинка гарна… І таз хороший: з такими даними народжувати і народжувати.
— Зоє, не починай.
— Хочеш лишити мене без роботи? — вона засміялася. — А якщо серйозно — там два розриви, один ще трохи кровить, але думаю, швидко загояться. Я все обробила. Нічого страшного не трапилося. До речі… У неї зараз овуляція, — лікарка штовхнула Степана плечем.
— Звідки ти знаєш?
— Ображаєш… Через пару днів почнеться “безпечний період”. Якраз розриви загояться і можете кохатися. А надалі з пігулками. Зрозумів?
— Зрозумів, — після пережитого шоку він не дуже добре уявляв, що і як буде далі.
— Я тут написала протизаплідні… — вона дала йому папірець і прочитавши написану назву Степан поклав його у кишеню піджака. — У перший день місячних перша пігулка і далі по схемі до кінця. Не пропускати.
— Добре.
— Коли по результати аналізів приїдеш, Ромео?
— А коли ти на зміні наступного тижня?
— У вівторок, здається…
Лора вийшла з оглядової і, не піднімаючи погляду, зупинилася біля її дверей. Степан нерішуче підійшов до Лариси і пригорнув її до себе.
— Ну, закохані, я піду. Мені потрібно працювати. Удачі, бережіть одне одного,— Зоя посміхнулась і махнула рукою.
— Я заїду до тебе у вівторок, — Степан махнув їй у відповідь.
— Домовилися!