Категорії
Фантомна Довіра

⌘ 16

Степан прийшов, коли вони обідали оладками. Бім для годиться трохи на нього “посварився” і пішов у тінь горіха, тому той без перешкод зайшов у будинок.

— Смачного, — усміхнувся він.

— Дякуємо! — відповіла Тетяна і махнула йому рукою, — давай до нас! Ми тут варення набадяжили — свіжак!

Лора заклякла, сидячи спиною до входу.

— Що за варення? — Степан підійшов до столу і, схилившись, поцілував Лору у щоку.

— Привіт.

— Привіт, — вона озирнулась, а він присів поруч на табурет.

— Смородина, жменька малини, — відповіла Таня, стежачи за сестрою. — Спробуй з оладками. Тобі зробити чай?

— Зроби, — Степан усміхнувся до малої і та пішла по чашку, а він розвернувся до Лариси. — Які у тебе плани на цей вечір?

— У мене? — Лариса здивовано поглянула на Степана. Ну які у неї можуть бути плани? От у нього точно є… Його очі хитро блищали і вигляд він мав досить загадковий.

— Я говорив сьогодні з Вадимом. Вони з Таїсою на вихідних повертаються в Одесу і він запропонував повечеряти сьогодні всім разом в “Маямі”. А після вечері, можливо, ще кудись піти. От тільки я не знаю на скільки по часу це все розтягнеться, тому, краще відпросити тебе у Людмили Василівни, — закінчив Степан і взяв оладку. — Як тобі такий план дій?

— Мама на добовій зміні, вона буде лише завтра після 9 години, — повідомила Таня і поставила перед Степаном чашку трав’яного чаю.

— О, навіть так. Дякую за інформацію, Тетяно, — він усміхнувся і спробував запропоноване йому варення.— М-м-м, прикольне.

Лора на якусь мить відчула, що земля кудись попливла з-під ніг. Вечеря в “Маямі” з його другом, чию дружбу він так цінує, що відкидає пропозиції дружини того самого друга про секс… Їй хотілося побачити Вадима, Таїсу — не дуже, але головною проблемою був одяг… У неї була лише випускна сукня. Минулого разу вона в ресторані була у джинсах, вдень, після іспиту…. А прийти у джинсах на вечерю — не варіант.

— Це все — цікаво… — почала невпевнено Лора. — Але мій гардероб… він для таких місць не дуже… підходить.

— Давай поїдемо купимо тобі сукню, — запропонував Степан, чим ще більше змусив Лору ніяковіти.

— Це не так просто, — усміхаючись, повідомила Тетяна, намазуючи на оладку варення.

— Чому не просто?

— Бо той, хто моделює одяг — люто ненавидить жінок з формами, — Тетяна показала руками груди. Лора благаюче поглянула на сестру і почервоніла.

— Не зрозумів.

— Ларисі важко підшукати одяг. По-перше, щоб сподобалася модель — ду-у-уже перебірлива, а по-друге… якщо зверху підходить, то знизу — широко, треба вшивати, а якщо знизу як треба, то зверху не влазить, — розповідала Таня, ігноруючи погляди Лори. — Ми тоді на випуск сукню як шукали — об’їздили весь Київ. І по базарах, і по магазинах — нічого. Ото якби Ніна Григорівна не принесла ту блакитну сукню — пішла б на випуск у блузці і спідниці. Так що купити їй сукню, отак, одразу — нереально. Я не брешу.

Степан перевів на Лору недовірливий погляд. Здогадався про яку сукню йшла мова, її він бачив, але він вперше чув про такі проблеми…

— Це ще добре, що купальники Лорі не потрібні, бо вона не купається, а то б доводилося купувати два. З одного верх, а з іншого низ брати… — Тетяна намастила собі наступну оладку і відкусила. — Розпаровувати ніхто не буде. 

Лариса сиділа, не наважуючись від сорому поглянути на нього. Степан був спантеличений почутим. Він перевірить реальний масштаб цієї проблеми, але не сьогодні. Сьогодні потрібно знайти для Лори сукню… і якщо мама Тоні… О…

— Тоді Тоня пропонувала тобі якусь сукню одягнути в “Бінго”… — сказав Степан. — Здається, синю. Давай сьогодні звернемося до неї по допомогу, а пізніше пошукаємо вихід з цієї ситуації. Як тобі такий варіант?

Коментарі з Facebook