Артур неймовірним зусиллям примушував себе відірватись від Злати. На сьогодні заплановано кілька важливих справ, але розірвати обійми було просто фантастичним подвигом. Один погляд на неї — і решта світу втрачає будь-який сенс. Тільки вона одна-єдина має значення. Але саме для її благополуччя потрібно примусити себе піднятися з ліжка, зібратись і дістатися до авто. Це привід. Дуже важливий привід ворушитися.
Він попросив дівчину одягнути одну з суконь, куплених вчора. Злата вагалася. Рукави у три чверті відкривали шрами на передпліччях, хоча сама сукня їй дуже подобалася. Вона була з шифону насиченого яскравого синього кольору, А-силуету, з невеликим декольте, оздобленим вишивкою в тон і V-вирізом на спині. Довжина сукні була трохи вище колін.
— Ти дуже гарна, — сказав Артур, оглядаючи Злату блукаючим поглядом.
— Дякую… але мої руки… — дівчина потерла передпліччя.
— Для мене, твої руки найкращі, — він підійшов до неї і взяв її долоні у свої.
Треба тримати себе в руках, бо можуть сьогодні взагалі нікуди не доїхати…
— Люди будуть дивитися…
— Нехай дивляться.
— Я так не можу…
— Якщо ми будемо йти, тримаючись за руки, ти зможеш?
— Не знаю… Мабуть… А куди ми їдемо?
— Зараз ми їдемо в торговельний центр, можливо, в два, а потім — до моєї бабусі та її подруг. Вони живуть разом, я розповім тобі по дорозі про них.
Злата оглядала свої руки. Вона їх соромилась, а Артур, схоже, зовсім ні…
— Добре, — вона кивнула головою, — тільки, будь ласка, не відпускай моєї руки.
— Не відпущу, — він усміхнувся й легенько поцілував її у чоло.
По дорозі до торговельного центру Злата захотіла подзвонити Жанні. Артур дав їй свій телефон.
— Алло, — глухо відповіла Жанна.
— Привіт, — привіталась Злата.
— О, подружко, рада тебе чути… В тебе все добре?
— Так, все добре. Дякую.
— Я рада за тебе…
— Жанно, в тебе такий голос… Щось трапилося?
— Ну як тобі сказати. По суті нічого нового не трапилося. Сергій оце заїхав із Катькою, вони проїздом, зазирнули… Дізнався про Валю… Виявляється, він нічого не знав, мама не сказала, а я якось не подумала… У нас тут такий скандал вдома щойно був, стільки гівна виплило, я тут сиджу і х*єю…
— Яке йому діло до Валі? — Злата не знала всіх подробиць розставання Сергія і Валі, просто знала, що Сергій одружився з іншою. Жанна не розповідала їй про інтриги своєї матері, соромилася.
— Все складно, подруго… Ти багато чого не знаєш… — протягнула Жанна, голос її тремтів.
— Ти про що?
— Сергій тоді одружився, бо повірив пліткам про Валю..
— Пліткам? Але… яким? Хто і що міг йому про неї розповісти?
— Є такі люди… це — моя мама.
— Що?..
— І я дізналась, що саме наговорила моя мама Сергію про Валю тоді… Як вона тут без нього гуляє, і які її тут типи тягають і додому возять… А він, замість того, щоб приїхати й поговорити з Валею, одружився з Катькою!.. Дебіл… А потім вже, коли повернувся, то зрозумів, що його надурили!.. І замість того, щоб розлучитися, соромився поговорити з твоєю сестрою. Боже, ну як?! Як, маючи одних батьків, я можу мати такого брата-козла?
— Це зробила твоя мама?.. — недовірливо перепитала Злата. Артур напружено озирнувся на Злату, що сиділа на передньому пасажирському кріслі. Він чув кожне слово, і ця розмова йому починала не подобатися.
— Так… Моя матір зруйнувала життя твоїй сестрі. І моєму брату. От тільки Валі це коштувало самого життя, — Жанна схлипнула.
— Але чому?.. Я завжди думала, що тьотя Рая дуже добре до нас ставиться…
— Так. Добре. Але родичатися вона з вами не хотіла, бо ви ж, як вона оце щойно кричала, голота без роду і племені, — Жанна ревіла в трубку і Злата відчувала, що зараз і сама заплаче.
— Я не розумію…
— Вибач, подруго… Якби Сергій був з Валею, то вона була б жива!.. Бляха, і це правда, Злато! І Гора б її не зґвалтував, і не було б оцієї всієї х*йні, що відбувається зараз…