Прокинувшись вранці від звуку старого механічного будильника, Лариса вмилася, переодягнулась у джинси та футболку. Взяла торбинку з банкою, гроші, і поспішила до вокзалу. Там, на невеличкій привокзальній площі, вранці був справжній “мурашник” з людей, котрі купували чи продавали різні товари. Ранок був прохолодним і вона обхопила себе руками — потрібно було взяти кофту, але повертатися нема коли. Позаду себе почула тиху роботу двигуна машини. Дуже тихий — іномарка. Місцеві “діти радянського автопрому” дуже голосно про себе заявляли і чути їх було на досить великі відстані. Озирнулась і завмерла.
Праворуч від неї зупинився позашляховик і крізь опущене скло водійських дверцят вона побачила усміхнене обличчя Степана.
— Привіт, — привітався він.
— Привіт… А що… — здивовано хотіла запитати, що він тут робить, але так рада була його бачити, що не договорила і усміхнулася.
— Давно не був у центрі вранці. Сідай, підвезу тебе до вокзалу, — він кивнув їй на переднє сидіння.
— Я ж можу сама…
— Можеш. Я знаю, — Степан вийшов з машини і вказав Лорі, щоб залазила через водійське місце. Підтримав її, коли вона піднімалася, і, лиш вона перескочила на пасажирське місце, сів сам, й машина рушила далі. — Принаймні, тут не так холодно, як надворі.
— Так. Якось прохолодно вранці… — вона усміхнулася. — Я… не очікувала тебе побачити зранку.
— Я сам не очікував, — він теж усміхнувся. — Ну, але якщо ми обоє вже тут і нам по дорозі, то чому б не поїхати разом?
Лариса нічого йому не відповіла. Серце вискакувало з грудей від радості і хвилювання. Він же приїхав спеціально… Знав, що вона буде йти на вокзал, і приїхав.
Велике гарне авто привертало б увагу на площі, тому Степан запаркувався на вулиці метрів за тридцять до повороту на площу.
Лариса поспішила до “своєї жіночки” по молоко. Степан йшов трохи позаду неї, розглядаючи “базар”. Майже нічого не змінилося, хіба що асортимент товарів. Сьогодні — вівторок, людей трошки малувато. У вихідні тут “аншлаг”: не протиснутися.
Хтось продавав городину, хтось — різну птицю у клітках, корми для тварин, стояли лотки з фруктами і овочами, хтось на імпровізованих прилавках продавав солодощі, привезені з Європи. Зупинився і купив шоколадки Schogetten. Різні. Любив іноді до ранкової кави взяти пару квадратиків чорного шоколаду. Ламати не потрібно — зручно, що всі вони вже відокремлені. Який шоколад любить Лора — не знав, і чи любить взагалі? От і перевірить.
— Степан? — почув він здивований жіночий голос позаду себе і озирнувся. Він впізнав жінку одразу ж — це його колишня однокласниця — Ілона. Красуня, комсомолка, відмінниця… колись була. У школі разом їздили на олімпіади з математики і фізики, але спілкування їхнє було чисто формальним.
— Привіт, Ілоно, — він усміхнувся.
— Я чула, що ти повернувся, але не вірила… Ти так змінився… не впізнати. Якби не око…
Він міг сказати їй те саме. Від колишньої стрункої дівчини не лишилось і сліду. Вона набрала зайвої ваги, осунулась та постаріла. Тільки карі очі лишалися такими ж живими. Перед собою жінка тримала дитячий візочок, у якому сиділа дівчинка, на вид років трьох, а живіт Ілони був такий округлий, що у її вагітності сумніватися не доводилося. Обличчя — втомлене, волосся — масне, затягнуте у тугий хвіст… а у школі в неї були гарні золотаві кучері. Руки Ілони — грубі, шкіра — обвітрена. Мабуть, від роботи на городі і ручного прання… На правій руці тоненька обручка. Виглядала вона набагато старшою і Степану було навіть трохи шкода, як зів’яла її врода.
— Я не повернувся. Просто тимчасово гостюю у бабусі.
— Маєш дуже гарний вигляд, — вона кивнула йому, усміхаючись і оглядаючи його з голови до ніг. Він і так це знав. Фізичні вправи до поранення були його щоденним ритуалом і фінансових труднощів він не мав. Про її зовнішній вигляд він не міг сказати те саме. Виглядала вона, м’яко кажучи, НЕ ДУЖЕ.
— Дякую, — він знайшов поглядом Лору, котра саме віддавала порожню банку літній жіночці у біленькій хустинці.
— Ти тут з кимось?
— Так, — він кивнув і простежив за Лорою, котра, забравши молоко, пішла до хлібного кіоску.
— З дружиною?
— Я ще не одружений.
Звідки взялося це “ще”?