Коли Лариса зайшла до будинку — мама одразу ж пішла до своєї кімнати і вони не поговорили. Нічого. Завтра запитає в неї, чому вони з батьком взяли гроші вісім років тому…
Лора взяла рушник і пішла у літній душ. Опинившись потім у ліжку — не могла заснути. Степан займав всі її думки. Його очі, його губи… і те, що сьогодні з нею сталося вперше… А ще серце стискав страх за його життя… А ще… минулої ночі він спав у цій кімнаті… А ще…
Задрімала Лора лише на світанку. О 7.30 її розбудив механічний будильник: потрібно йти по молоко.
Відпустивши Ларису і простеживши за тим, як вона зайшла до будинку, Степан пішов додому. Думок було багато і не всі веселі. Поранення усунуло його на час від справ, але без нього їх все одно ніхто не зробить… Потрібно обдумати чіткий план дій, доки він вільний і має можливість все обміркувати, але думалося тільки про Ларису. Чоловіча однозадачність грала з ним злий жарт. З чого б не починав, все одно закінчував нею. В житті немає місця для випадковостей. Він в цьому переконувався вже багато разів і був впевнений, що всі люди проживають написаний сценарій, маючи право вибору лише у певних точках плину часу. Однією такою точкою було водосховище. Він міг не знайти її у воді, але вперто пірнав, міг припинити реанімацію, але продовжував… А тепер він не може не думати про неї — про мАлу, котра виросла і стала неймовірно гарною дівчиною, один погляд на яку викликає потребу в холодному душі… І зараз в його житті чергова точка вибору, і знову вибір пов’язаний з нею.
В альтанці, окрім Бакеро і Тоні сиділа бабуся. Сюрприз.
— Ти ж, наче, пішла спати… — сказав Степан і сів на своє місце.
— Поспиш тут, коли єдиний онук робить дурниці.
— Дурниці? — він повернувся до неї.
— У тебе ж не серйозно з донькою цієї п’яниці?
— Людмила Василівна почала пити після зради чоловіка, — сказав Степан, відкручуючи кришку на пляшці з водою. — Моя матір стала душевнохворою після втрати сина, а мій батько — вчинив суїцид… Мені здається, ми просто ідеальна пара, — він відпив трохи води і звернувся до бабусі, — ти так не вважаєш?
— Ні, не вважаю.
Степан поглянув на незадоволене обличчя Віри Хризонівни. Сьогодні почув від неї багато неприємного, коли повернувся додому, і піднімати зараз, при Бакеро і Тоні, це питання не хотів. Тільки не зараз. Ще купа справ.
— Бабусю, давай ми поговоримо про це завтра. Зараз на мене чекає важлива розмова з Бакеро, — він красномовно кивнув Вірі Хризонівні і та мовчки пішла.
Тоня теж підвелася, сказала, що пізно і, дуже стримано попрощавшись, пішла додому. Бакеро робив вигляд, що ніякої розмови між ними не було. Поводився, як звичайно… Актор. Але з Максимом потрібно все припиняти. Завтра вона це зробить. Те, що він прийшов до неї додому і дозволив собі таке звертання — перебір. Адже поруч могла бути мама чи якась балакуча сусідка… Що він тільки собі думав?
Лишившись вдвох Бакеро і Степан трохи помовчали.
— А що так завело Віру Хризонівну? — поцікавився Бакеро.
— Лариса, — Степан запалив цигарку.
— Але чому? Вона ж така мила. Не розумію.
— Зрозуміти мою бабусю неможливо. Вона завжди намагалася всіх контролювати. Мій батько і дядько мали обов’язково показувати їй всіх своїх дівчат. І тільки після її “дозволу” вони могли йти з ними в кіно. Уявляєш?
— Прикольно…
— А коли батько одружився з моєю мамою без її дозволу — був страшенний скандал і показові театральні “інфаркти”. Як казав мій батько — світ втратив неперевершену актрису, — Степан осміхнувся,— тільки після народження брата вона “прийняла” маму.
— Ти хочеш одружитися? — насторожено перепитав Бакеро.
— Одружитися? Ні, — Степан похитав головою розглядаючи попільницю на столі. — Я про такі речі зараз взагалі не думаю. Ще не час. В кінці літа — вояж по Африці. На кілька місяців я просто зникну для всіх. Ти ж знаєш, як це буває.
— Знаю… — циган кивнув. — Лишав би ти ці свої вояжі, доки цілий.
— Не можу.
— Степане… А ти не думав, що все, що відбувається останнім часом — це знак, що тобі пора зупинитися? Твоє поранення, зустріч з Лорою… Я розумію твоє прагнення зупинити “всесвітній хаос”, але ж ти розумна людина, ти НЕ МОЖЕШ його зупинити.
— Я лише гвинтик у машині, котра здатна навести лад. Для цього потрібно зібрати доказову базу, щоб за кожним словом звинувачення був доведений факт і я їх добуду. Якщо не поборемо, то хоча б примусимо діяти не так нахабно. Хтось же має це зробити.