✾ 41

Це був понеділок. Початок п’ятого тижня перебування Артура в Голландії.

В офісі, за весь час цього відрядження, вже в третього співробітника був день народження. Саме сьогодні. Божевільний початок божевільного тижня.

Раніше він йшов з усіма в бар і розважався до ранку. Іноді вони влаштовували різні конкурси, безглузді і божевільні, котрі проводились не задля перемоги, а заради загальних веселощів. Ранки після таких розваг були дуже важкі, минулі події згадувалися погано чи не пам’яталися зовсім, переважно спогади відновлювалися за допомогою фото й відео, що фіксувались гаджетами. 

Ці сеанси прояснення свідомості у більшості учасників супроводжувалися хапанням за голову і завиванням щирого каяття, але сором швидко минав і вже надвечір звучали наміри все це повторити наступного разу з різними варіаціями й доповненнями.

Артур раніше брав активну участь у таких “святкуваннях” і був ініціатором багатьох безумств. Колись він запропонував грати на бажання, випиваючи без рук міцні коктейлі: хто випускав з рота склянку, вважався переможеним і мусив виконувати бажання. Різні: пристойні і не дуже. Кукурікання на вулиці чи ходіння у жіночому одязі на підборах по кварталу були чи не самими невинними з усього переліку. Артур, як правило, завжди вигравав, але якось таки програв… Тодішній іменник загадав йому танцювати стриптиз. Бар був переповнений, оголошення про стриптиз всіх розворушило, але Артура це ніяким чином не хвилювало, на той момент він був вже достатньо піддатий.

Гості бару сприйняли його, як професійного стриптизера, і цікавились у барменів контактами “того красунчика” для замовлення його виступу на різні вечірки ще не один місяць після того. 

Цей танець всі запам’ятали надовго. Артур вмів і любив танцювати, мав прекрасне тіло, почуття ритму і пластику. А ще… під час виконання стриптизу в нього неочікувано з’явилися дві не зовсім тверезі компаньйонки з гостей закладу, котрі роздягнулися дуже швидко й охоче, точніше, він їм допоміг: роздягнув вміло і еротично. 

Бріта того вечора ще довго відбивала Артура від них, бо жінки розраховували на продовження, а його це відверто веселило тоді.

А тепер Артур випивав кухоль пива, прощався і йшов до початку основної частини святкування. Колеги дивувалися. Вони не розуміли “ЧОМУ така зміна” і робили спроби залишити його на “основні розваги”. Вмовляння не діяли, Артур все одно йшов. Повертався на службову квартиру, де щовечора його чекала розмова зі Златою.

Ситуація з фотографіями, викладеними у соцмережу після святкування дня народження на яхті, надійно вправила Артуру мозок і він не бажав повторення. Ніч п’яних розваг точно не варта того, щоб засмутити Злату. 

Бріта після того разу робила ще декілька спроб запросити його на каву, він відмовлявся, просив дати йому спокій, та жінка поверталася знову. І сьогодні, перед початком обідньої перерви, вона знову чекала його біля виходу з офісу, про що Артурові повідомив колега, визирнувши у вікно.

— Excellent… — видихнув Артур (прекрасно, відмінно): надокучливої колишньої йому якраз і не вистачало. 

Сьогодні був досить насичений день.

Підробіток займав набагато більше часу, ніж очікувалося, доводилося вносити певні корективи, бо замовник постійно змінював ТЗ (технічне завдання) на ходу, і ці зміни були настільки різноманітними, що хотілося вже просто їх послати. Не можна…

Цього вечора планувався символічний похід в бар, “основна частина” мала відбутися в п’ятницю, за містом. З дня народження Алекса сьогодні слід було вчасно злиняти. Не піти зовсім — той образиться.

І сьогодні ж у Злати попередня консультація в Бориса Брана. Вже саме ім’я лікаря бісило Артура, але його послуги були дуже потрібні Златі, тому своє роздратування він намагався стримувати. Після цієї консультації лікар призначить точний день операції і Артуру виставлять рахунок, котрий він обіцяв Якову Павловичу сплатити безготівково, онлайн. Тому ввечері Артур точно мав бути в скайпі і поговорити зі Златою. Хотів почути, як минула консультація, і як вона почувається після неї. Її враження, очікування, переживання.

Не маючи змоги бути поруч фізично, Артур, неочікувано для самого себе, навчився її СЛУХАТИ. Це виявилося неважко… Він задавав питання і Злата починала говорити. Вона розкривалася перед ним, як навряд чи змогла б, якби він був поруч. Ну, він би просто не дав їй говорити, в ліжку було б не до розмов… Слухаючи її розповіді про будь-що, Артур розумів, яка вона, насправді, незвичайна. І як він за нею скучив…

А ще сьогодні Бріта чергувала, вичікуючи його, під дверима офісу. Невже вона не розуміє, що НІЧОГО не може бути взагалі?