Категорії
Межі пристойності

✾ 41

Бріта знайшла Артура в барі, що був за один квартал від його офісу. Вона привіталася з усіма і підсіла до них за столик з двома кухлями пива, один з яких запропонувала Артуру. На той момент він вже допивав свій кухоль, більше пити не збирався і від пригощання відмовився. 

— Але чому? Це ж світле, твоє улюблене…

— Мені вже досить.

— Бріто, давай мені, — Алекс забрав принесений нею кухоль, — у Артура в житті світлого зараз і так багато.

— Ти про що? — запитала вона в Алекса.

— Його вдома чекає такий янгол… — протягнув той і похитав головою, намагаючись передати свої враження, — Суцільне світло, бачив, як він з нею сьогодні говорив у офісі. ЯНГОЛ. А ти ж наче заміжня?

— Заміжня…

— То що ти робиш тут? Іди до чоловіка, — сказав ще один колега.

— Я хочу поговорити з Артуром, а він мене уникає.

— Я не уявляю, про що нам говорити, — Артур повернув до неї голову. — Ми з тобою одне одному “ніхто”. Давно. На яхті ми обговорили все, що могли. Що ти ще хочеш?

— Ти тоді просто пішов, без пояснень…

Артур похитав головою. Підвівся.

— Що саме тобі пояснити? 

— Що зі мною було не так? — вона теж підвелася.

— Чому ти вирішила, що з тобою щось було не так?

— Ти пішов… 

— Я з самого початку не обіцяв тобі лишитися. Всім до завтра, я йду, — він махнув колегам рукою, ті почали бурчати, але особливо не затримували його. — Прощавай, — сказав він Бріті і пішов на вихід. Вона пішла за ним.

— Артуре… — вона зупинила його біля дверей, схопивши за рукав.

— Дай мені спокій, нарешті, — він звільнив свою руку і вийшов на вулицю, але жінка пішла за ним.

— Я кохаю тебе… — сказала вона, знову схопивши його рукав, але Артур звільнив руку і відійшов від неї.

— Мені шкода. Правда. Але я кохаю іншу. І ти завжди про це знала.

— Будь ласка, поцілуй мене востаннє… — вона благально подивилася на нього.

Артур насупив брови.

— І за яким стовпом фотограф? Завтра ти викладеш ці фото в мережу? Чи пришлеш Златі персонально?

— Що ти таке кажеш?.. — обурилася жінка.

— Бріто, йди до свого чоловіка й сина. Забудь мене. 

— Я не зможу…

— Спробуй… Я кохаю іншу жінку, і окрім неї мені НІХТО не потрібен. Ніхто, прийми це, — Артур пішов до офісу, не озираючись. Бріта ще довго стояла біля дверей бару, проводжаючи його поглядом, доки він не повернув за ріг вулиці.

Вона не розуміла, чому він не захотів лишитися з нею… 

Коли вони були разом — їй заздрили всі подруги і знайомі жінки. Гарний, розумний, веселий чоловік поруч — він тішив її его.

Вона хотіла, щоб так тривало якомога довше, а краще — завжди. Всіляко догоджала йому, намагаючись довести свою особливість і унікальність, щоб він зрозумів її цінність і не захотів втратити. От тільки Бріта не знала, що коли чоловіки щось отримують, то просто вважають, що вони цього варті. Чисто жіночий метод — надмірне служіння перед тим, кого хоче зобов’язати — нічого в таких випадках не дасть … Чоловіки ніколи не стануть змінювати схему, котра працює, і в котрій їм зручно. Її натяки на одруження стали сигналом, що система дає збій. Схему потрібно змінити. І він її змінив.

Коментарі з Facebook