✾ 40

Розмовляти в офісі було незручно. Хоч ніхто з присутніх не розумів української — сама атмосфера офісу, наповнена розмовами і ходінням працівників, відволікала і не давала можливості підібрати потрібні слова, щоб поговорити зі Златою. 

Артур визнав, що поводився легковажно, сказав, що розуміє, як це все виглядає в її очах, і обіцяв більше її так не засмучувати. Здалося, що вона почала потроху оклигувати від гнітючих емоцій.

Офіс мав зачинятися, і Артур попросив Злату бути у скайпі через годину. Він повернеться на службову квартиру і зайде вже звідти. Вона пообіцяла бути онлайн.

На виході Артура чекав сюрприз. Точніше — Бріта. Вона широко посміхнулася, привіталась і запропонувала піти попити кави.

— Не можу прийняти твоєї пропозиції, я поспішаю.

— Які в тебе можуть бути справи ввечері в іншій країні?

— У мене запланована розмова з моєю нареченою, а тобі було б добре повернутись до свого чоловіка і зайнятися питанням другої дитини, — Артур обійшов Бріту і пішов до велосипеда, припаркованого біля офісу.

— Щось ти напружений. У вас проблеми?

Артур зняв замок, яким був пристебнутий велосипед, і поглянув на Бріту.

— Так, є певні проблеми.

— Через фото? — вона посміхнулася, намагаючись стримати свій тріумф. 

Артур теж посміхнувся.

— Я ціную твої старання, але ні, не через фото.

— А зі мною в тебе проблем не було, — вона посміхнулась і підійшла ближче до Артура, він вивів велосипед, розділивши ним простір між Брітою і собою.

— Дай мені спокій і йди до свого чоловіка, — Артур відійшов, сів на велосипед і поїхав.

Він обожнював Голландію за цю можливість пересуватися містом не машиною, а за допомогою власних м’язів. На спортзал він зараз не мав часу і велосипед дуже виручав. До того ж екологія, чисте повітря, і все таке інше, чим він особливо не заморочувався, але воно йшло бонусом до такого виду пересування.

Їздити велосипедом було б добре і вдома, але в Києві не було належної інфраструктури, та й людина на велосипеді, в очах водіїв автівок, чомусь виглядає злиднем, що не зміг купити авто, тому кожен вважав своїм обов’язком посигналити “голоті” і притиснути його до бордюру. Хоча Артур точно знав, що деякі велики коштують, як нормальне авто. Цікавився цим питанням. “Крутим пацанам” на тачках цього не поясниш. Зручно вмостивши свої зади на м’які сидіння вони вважали себе “власниками дороги”.

Захоплювався тими сміливцями, які наважувалися виїжджати на трасу, усвідомлюючи ризик перебування на одній дорозі з “воДятлами”. Голландія теж стала велосипедною країною не просто так. Мала вплив нафтова криза, але чи не основною причиною були тисячі жертв на дорогах, серед яких було дуже багато дітей. І саме гасло STOP KINDERMOORD (Зупиніть вбивство дітей), а також погіршення екології у поєднанні з тією ж нафтовою кризою стало рушійною силою, що призвела до протестів, і зрештою змінила країну. Зараз голландці молодшого покоління щиро вважають, що так було завжди… Він читав це все, коли їхав сюди вперше, два роки тому. Не уявляв, як то воно буде — пересуватися не авто, але йому ДУЖЕ сподобалося.

Життя — це рух. Сидіння за кермом не є рухом, Артур це добре усвідомив, коли відновлювався після злощасної пригоди в Німеччині. Від постійного сидіння за кермом тіло нило.

Коли буде шукати місце для майбутнього будинку, там ОБОВʼЯЗКОВО має бути можливість пересуватися велосипедом. Точно. Перша умова при пошуку ділянки.

Прокручуючи в голові події останніх днів Артур картав себе за необачність. Не можна розслаблятися. Наївно було вважати, що Бріта не спробує нагадати про себе.

Так, на початку їхнього знайомства вона неодноразово виказувала згоду на вільні стосунки, без жодних зобов’язань, що і стало причиною їхнього зв’язку тривалістю майже півтора роки. Вже коли він приїхав втретє, з її боку почали лунати неоднозначні натяки на те, що він би міг нікуди й не їздити, а жити й працювати в Голландії, що шлюб із нею надав би йому можливість лишитися тут назавжди. Він і так міг лишитися в країні, Паскаль пропонував владнати всі питання й без шлюбу, але Артур не хотів.

Бріта, під час їхніх стосунків, намагалася вразити Артура всіма можливими способами, але не виходило. Тоді, на зло йому, вона відновила спілкування з першим чоловіком. Артур же сприйняв це як прекрасну можливість закінчити їхні стосунки, які вже давно вийшли за раніше обумовлений формат і починали його обтяжувати. 

Її план викликати ревнощі новиною про пропозицію одруження — не спрацював. Артур пішов, нібито звільняючи шлях для іншого чоловіка в її житті. Навіть не поцікавився, чи прийняла вона пропозицію.

Так, Бріта була Артуру “зручна”, але цього було не досить, щоб його втримати. “Зручних” жінок в його житті було більше, ніж досить. Гарних, милих, розумних, досвідчених і не дуже, готових на все, тільки б бути поруч із ним. З ними було добре, але жодна з них не викликала бажання залишитися чи залишити її біля себе. Присутність жодної з них не викликала й частини тих почуттів і емоцій, що викликав лише один погляд на Злату.

Він не міг і сам собі пояснити, що з ним відбувається поруч з цією дівчиною відколи побачив її вперше. Це була незрозуміла, непідвладна логіці і осмисленню палітра вражень, котрі нізащо не хочеться втрачати. Було добре.

Стосовно останніх подій у нього були здогади, що ці фото — справа рук Бріти. Зустріч з нею біля офісу підтвердила ці здогади. Не було потреби викладати фото в соцмережі, можна було надати відкритий доступ до альбому всім гостям, але ж ні, їх виклали саме публічно. Як її чоловік реагує на таку поведінку дружини? Втім, це не Артурова справа. Хай живуть, як хочуть, тільки б його не чіпали.