Артем зголосився підвезти їх до клініки, щоб вони могли довше побути разом і після цього попросив машину на пару годин. Артур дозволив. Він все одно нікуди не збирався йти з клініки.
Злата нервувала. Спокій зникав по мірі їх наближення до пункту призначення.
У клініці їх тепло зустріли, всі мило усміхалися, провели в палату, принесли одяг, в який вона мала переодягнутися, попросили зняти прикраси.
Тремтячими пальцями Злата зняла каблучки і віддала Артуру. Той поклав їх у кишеню і до моменту, коли її повезли на операцію, обіймав і заспокоював знервовану Злату.
Як пояснив Яків Павлович — операція буде тривалою: окрім висічення келоїдних рубців і їхнього повторного зшивання на шиї і обличчі, одночасно вживлять всі ендоекспандери: 9 штук.
Під час операції Артур чекав в палаті, переживав. Ходив, намотуючи круги. Зрештою, змусив себе сісти на ліжко. Нервуючи, засунув руку в кишеню і дістав каблучки, що віддала йому Злата.
Одна — з метою, інша — просто… Просто. Каблучка невідомої бабусі. Жінки без імені, котра говорила незрозумілою мовою.
Артур ніколи не розглядав прикрасу. Для нього було достатньо того, що це спадок Злати. Золота каблучка зі смарагдом. Не дуже товста, але і не тоненька. Гладка поверхня, без зайвих деталей, коло, в центрі круглий камінь приблизно 4-5 міліметрів в діаметрі, грані котрого нагадували оброблений діамант, тільки зелений. Камінь утримувався чотирма закріпками. На внутрішній поверхні Артур не побачив знака проби, лише незрозумілий ромб, ніби два поєднані рівнобедрені трикутники, всередині одного просто паличка, а в іншому якась незрозуміла хвиля. Дуже дивно… Чи золоте воно взагалі?
Що може означати цей знак? Чи може це бути тавром? Якщо це тавро, то чиє? Це серійне виробництво чи одиничний виріб?
Від цих думок його відволік виклик телефону. Дзвонив Артем. Він повернувся і хотів віддати брату ключі.
— Зі Златою все добре? — Артем насторожено поглянув на брата, коли той вийшов на парковку.
— Так, її оперують. А що?
— Добре, — Артем перевів подих, — у тебе такий вигляд дивний, що я вже подумав, що операцію відмінили…
— Не відмінили. Ти, головне, не здай нас сьогодні на сімейній вечері.
— Не здам.
— Артеме, у тебе є знайомі ювеліри?
— Хочеш замовити особливу прикрасу? — усміхнувся той у відповідь.
— Хочу, але не зараз. Зараз мене цікавить ось ця прикраса, — він показав брату каблучку зі смарагдом. — Я не звернув уваги на неї, коли побачив вперше, а оце зараз роздивився… На ній нема проби, лише якийсь незрозумілий ромб, колір трохи не такий, як у звичних золотих прикрас, — на доказ своїх слів підніс її до своєї печатки.
— Так у тебе ж 750 проба, відрізняється.
— У тебе є хтось, хто може її нормально перевірити?
— Ну, є одна мадам… можу запитати.
— Окей, даси знати, а я попрошу Злату, щоб дала каблучку на експертизу.
— Навіщо?
— Це єдина річ, що дісталась їй у спадок від дуже загадкової родички. Можливо, по ній ми зможемо дізнатись, ким вона була і звідки потрапила до України колись давно.
— Це нереально… — Артем скептично поглянув на каблучку.
— Ну, але ж ми можемо спробувати, хіба ні? — Артур усміхнувся. — Раптом нам пощастить?