Ретельно культивоване вдома почуття меншовартості і власної неповноцінності починало виповзати зі свого укриття, наполегливо нашіптуючи їй, що вона його не варта…
Помітивши, як змінився вираз обличчя подруги, руденька штовхнула її в плече.
— Що таке? — запитала Злата, обернувшись до Жанни, потираючи плече.
— Яку фігню ти вже собі надумала?
— Ніяку…
— Давай переодягайся, там на кухні щось відбувається.
— Артур пішов готувати сніданок, — сказала Злата, піднімаючись. Вона таки зіпсувала сама собі настрій.
— О, то наш Ромео ще й готує?
— Не називай його так.
— Чому? — усміхнулася Жанна і теж піднялась.
— Тому що та історія закінчилась погано… — Злата взяла свої речі і зняла з себе Артурову футболку.
— Гей, подруго, — гукнула її руденька.
— Що? — Злата озирнулась, прикриваючись щойно знятим одягом, і та кивнула на її білизну.
— У тебе червоні в місто прийшли, готуй килими, — сказавши це, Жанна пішла на кухню — поглянути, що чекає її на пізній сніданок. Попри захоплення спеціями, щоденне готування їжі її втомлювало, а поїсти щось смачне і цікаве вона була готова майже завжди. І цей сніданок, вона це відчуває, має бути якимось незвичайним.
Артур і справді готував. Він був у джинсах і яскраво-синій футболці, котра підкреслювала чорноту його волосся.
— Привіт, — привіталась вона.
— Привіт, — Артур озирнувся, побачив, що вона сама, і знову повернувся до пательні.
— Що готуєш?
— Сніданок, — сухо відповів він.
— Це його фірмова яєчня, після неї можна вже й не обідати, — сказав Артем, сидячи в кутку диванчика і наминаючи горішки з піали.
— Цікаво, — Жанна зупинилася біля дверей і сперлась об стіну. Сідати на диван до шатена вона не хотіла.
— Якщо ви вже всі тут зібралися, то, може, поясните, що то була за вистава біля моїх дверей? — не повертаючись, запитав Артур.
— Твій брат… — Жанна перевела подих, бо злість нахлинула на неї якось дуже раптово, — він почав мені тут розповідати, що ти не лишаєш дівчат у себе на ніч, а в свою кімнату — так взагалі нікого не пускаєш, тому, якщо Злати нема зі мною в кімнаті, то ти її виставив за двері.
Артур повільно повернувся, погляд, яким він нагородив брата, навіть Жанну примусив втиснутися в стіну, а той лише опустив очі. Вже звик?
— Ти нормальний? — голос його був не холодним. Він був крижаним.
— Вибач… Ну, але ж це правда… Я розумію, що Злата не всі, але Жанна так прикольно нервувала. І я не думав, що вона побіжить перевіряти…
— Щось лажа за лажею, брате… — процідив Артур крізь зуби і повернувся до готування.
Фірмова яєчня включала в себе бекон, шампіньйони і мексиканську овочеву суміш. Все це було тушковане на пательні, а зверху додавались яйця, і готувались так, щоб жовтки залишалися рідкими. Ще на столі був кошик з хлібом, тарілка з нарізаними огірками і паприкою, а також — блакитний сир.
— Це те, що я думаю? — Жанна скривилась і показала пальцем на сир.
— Дор Блю, з яєчнею дуже смачно, — сказав Артем.
— Ні…
— Ти куштувала?
— Ні-ко-ли… Це ж пліснява…
— А ти спробуй. Іноді, все не таке, яким здається на перший погляд, — сказав Артур миючи руки і йдучи з кухні.
— Саме так, — сказав Артем, прищурившись.
Жанна недовірливо поглянула на нього. Симпатичний же, зараза, але цей довгий язик… В деякі моменти це добре, але коли він починає говорити… Мабуть, треба дослухатися і спробувати.
— Хм… Непогано, — Жанна таки взяла дрібку.
— От бачиш, — він посміхнувся.