На вечір домовився зустрітись з хлопцями… Кава. Спогади, думки, стара турка — спік руку. Але розмова з друзями розвіяла страхи, що Лора — з Романом, бо той не знав, де Лариса і назвав його придурком — це був той рідкісний випадок, коли Степан повністю був з ним згоден, хоча… через їхній розрив Лору Фурія не займає, але він хоче її побачити. І не лише побачити. Всі ці розмови і згадки про неї шарпали душу спогадами і Степан бажав її з кожною миттю все більше. Він хотів її і прагнув знайти. Домовився про квартиру і обмін машинами. Повернувшись на свою квартиру, змушений був йти сходами, через зламаний ліфт, і раптом… ДНКа… записка Лори від імені фікуса з проханням догляду. Яка ж мАла незвичайна… Він ПОВИНЕН її знайти.
Дізнавшись у Тетяни контакти, що лишила сестра для зв’язку — поїхав до Києва, дізнався по телефонному довіднику всі адреси. Заїхав на квартиру, зібрав її теплі речі, гроші… і поїхав. Костик Берман був здивований і говорив дуже обережно, сказав про анемію. Цей діагноз здивував. Так, останнього разу вона виглядала хворобливо. Можливо, у Лори виникли проблеми зі шлунком? Чи це через погане харчування?
До квартири Пилявець був лише один квартал. Він “пролетів” його як буревій і от дівчина, вочевидь та сама Олена, відчиняє йому двері і вказує на інші, за якими ВОНА. Лора схудла, бліда… читає конспект… завмирає і несміливо піднімає на нього очі, а в нього від цього погляду просто підкошуються ноги. Це ж він її довів… і на її тихе “Привіт” відповідає “Пробач”. Вона несміливо обіймає його, лащиться і горнеться, намагаючись виправдати його поведінку пригодою з Бакеро… Почувається від того всього жахливо, але він обіймає Лору і хапається за озвучене нею ж виправдання, кажучи, що вона може стати наступною, але те, що каже Лариса — перевертає його світ з ніг на голову — ВАГІТНА. Буде дівчинка… Усвідомлення її важливості і значення для нього — накрило його, як лавина. Степан ні на мить не сумнівався, що дитина від нього. Не могла Лора бути ні з ким іншим. Просто не могла. І цілий шквал почуттів накрив його одномоментно: він радий, що знайшов її; приголомшений звісткою про дитину; його сковував страх, що Фурія не прогавить можливість використати це проти нього…
Вагітність. Анемія. Потрібна консультація. Лора погоджується, вона не заперечує ні проти поїздки до Зої, ні проти того, що він забере її звідси на тиждень… Сказала, що хотіла назвати доньку Меланією… він не проти? Звісно, що ні.
Домовитись з батьками Олени про подальше перебування Лори у них було не важко, хоч вони і відмовлялися спочатку брати гроші. І от його мАла, вже одягнена у свої речі, що лишила на квартирі їде з ним до лікарні. Прикраси, чомусь, не одягнула… Мабуть, сердиться… Хоча по поведінці ніби й ні. Лариса почувається трохи ніяково. Розповідає, що жалкувала про свій вчинок з ключами… Дівчинко, якби ти знала, як жалкував про свою поведінку він!
Малина… Чув про забаганки вагітних — потрібно виконувати.
Вперта медсестра у приймальному. Долоні Лори, що обхопили його руку, змушують стримати гнів. Коли побачив на екрані дитину — здалося, що все це відбувається не з ним… якісь нереальні події… і він дуже хоче народження цієї дитини, хоче щоб вона побачила світ. Нехай недосконалий і жорстокий — він зробить все залежне від нього, щоб захистити і її, і її маму… Наяду.
Зоя своїми словами шокувала Степана. Назвала дитину неповноцінною. Запропонувала перервати вагітність… ні, все буде добре. Лорі просто потрібні ліки — і все буде добре.
Тиждень з Наядою нагадав про те, яким має бути… яким МОГЛО бути його життя з нею. Як неймовірно почуватися потрібним і бажаним не через щось, що ти маєш, а просто тому, що ти — це ти. Лора, як завжди щира і відверта, справжня, без лукавства і обману — повернула йому забуте відчуття щастя нормальних стосунків… Хоч Степан поруч з нею і почувався зрадником — в Москві у нього була Марго, але він намагався не думати про це. Обіцяв приїхати в квітні. Лора обіцяла чекати, і не сумнівався, що вона дотримає свого слова. Знайшла прикраси… Допоміг одягнути. Таки не сердиться, просто не побачила.
Заїхав до Романа, віддав машину і попросив друга про ПОСЛУГУ.
По поверненню до Москви детективи порадували. Вони надали йому цілу купу фото, з ким зустрічалася Фурія за останній час, з даними усіх контактних осіб. Степан переглянув фото і його зацікавила одна персона. Чоловік працював у МЗС і видався йому дуже знайомим, хоча його ім’я ні про що і не говорило, але натякало, що він — Ворон. Прізвище чоловіка було — Грачов. Мав бути ще один звіт, але чоловік запізнювався. Коли приїхав — дав Степану знайому камеру-брелок. Усміхнувся і порадив переглянути вдома. Окей.