Коли після практики Лариса зайшла до Тоні, то подруга несподівано повідомила, що вранці дзвонив Степан і просив Лору лишитись на ніч у неї. Він кудись терміново поїхав і не хоче, щоб вона ввечері сама їздила містом.
— Поїхав? — здивовано перепитала Лора, знімаючи мокасини у прихожій. — А коли він дзвонив?
— Вранці. Ми з Бакеро саме снідали. Десь близько десятої…
— Ви снідали о десятій? А ти що, на пари не ходиш? — Лора зайшла до ванної помити руки.
— Ні. Я взяла академку.
— Я думала, що ти закінчиш семестр.
— Ой, у мене там стільки хвостів, — засміялася Тоня.
— Дивно… Степан мені нічого не казав про поїздку сьогодні…
— Може, по роботі щось термінове?
— Може, — Лора важко перевела подих, — Але ж я без речей… Мені білизну потрібно… Ну, і одяг…
— Одяг я тобі можу свій дати, а от білизна… давай підемо купимо?
— Давай…
— Тільки спочатку поп’ємо чаю, а потім підемо. І ми з тобою сьогодні ночувати будемо лише вдвох, як у старі добрі часи, — говорила Тоня, набираючи чайник, — Бакеро на роботі. Так що, подружко, будемо теревенити до ранку.
— Мені завтра на практику, — сумно усміхнула Лора. Раптовий від’їзд Степана відновив нещодавнє відчуття наближення невідворотної трагедії…
— Ой, Лоро, ти така правильна!.. Я не розумію… Навіщо ти взагалі вчишся? — щебетала Тоня, нарізаючи сир і ковбасу на бутерброди.
— Щоб мати професію.
— Ти думаєш, що Степан дозволить тобі працювати?
— А чому не дозволить?
— Ну як чому? Повертається він ввечері додому з роботи, а ти теж з роботи прийшла — ВТОМЛЕНА, він хоче твоєї уваги і ласки, а ти — як вичавлений лимон… А якщо не будеш працювати — у тебе буде більше часу на себе. Він прийшов, а ти всю свою увагу і сили йому!..
— Ну не знаю.
— Я працювати точно не буду. У Бакеро матір теж не працює і він вважає, що жінки створені не для праці, — дівчина замріяно усміхнулася, — Він же береться за цю роботу, щоб потім купити власне житло, щоб я там була ХАЗЯЙКОЮ. А як важко утримувати житло у порядку ти ж знаєш. Прибирання дуже втомлює…
Лариса вирішила не коментувати. Розмова Степана і Бакеро про роботу за кордоном не дала жодного результату. Циган сказав, що буде обережним і відкинув пропозицію друга позичити гроші на квартиру. Хотів заробити сам.
— Доречі, я бачила, як ви конверт підписали, — Тоня дістала чашки з полички, обернулась і усміхнулася до подруги, — це чия ідея була?
— Степана…
— Клас! Бо я так трошки засмутилася, що в липні весілля не буде. Але у вересні теж добре. Нам, правда, доведеться на нього приїздити аж із АНГЛІЇ, — із вдавано поважним виглядом сказала Тоня, — але моя величність прибудуть.
Лариса усміхнулася.
— Шкода тільки, що я не зможу тобі допомогти на всіх етапах підготовка. Бакеро сказав, що домовиться на роботі, щоб приїхати трохи раніше від призначеної дати, бо він хоче влаштувати Степану СПРАВЖНЮ парубоцьку вечірку, — подруга весело засміялась, — ви вже визначилися?
— Ще ні.
— Я подивилась календарик, там пари вихідних у вересні: 5 і 6, 12 і 13… Ну і так далі. Тільки весільну подорож одразу не зробите, бо у тебе ж заняття і ти їх не схочеш пропускати, — Тоня поставила перед подругою чашку з чаєм і посунула тарілку з бутербродами, — Лоро, все ж добре, усміхнися…
— Та якось мені неспокійно… — зітхнула Лариса.
— Це від того, що ти не їла. Давай, налітай. Зараз перекусиш і життя заграє новими барвами.