Сівши в салон з пакетом, Степан усміхнувся.
— Продавчиня така дивна, — сказав він , — дивилася на мене, як на примару.
— Ти і є примара, — Лора знизала плечима. — Всі про тебе чули, та мало хто тебе бачив і знає. А продавчиня ця — та сама Валька, котра плітки розпускає…
Степан поглянув на Ларису, потім перевів погляд на кіоск.
— Та сама, що розповіла плітки твоєму батьку, коли той приїхав? — запитав він і поглянув знову на Ларису.
— Так.
— Зрозуміло.
Коли авто зупинилося біля двору Лариси, над вхідними дверима загорілося світло, і на поріг вийшла матір. Степан підвів дівчину до хвіртки.
— Де ви були?! Мені тут твій батько вже всю душу вимотав, що ви поїхали… — жінка похитала головою. Повторити те, що вони, на думку чоловіка, поїхали робити, не змогла… посоромилася.
— Людмило Василівно, ми їздили за морозивом, — Степан підняв пакет, показуючи покупку.
— За морозивом? — здивувалася жінка. — Вночі?
— Вдень я був трохи зайнятий, — він усміхнувся. — До речі, завтра приїде ваш адвокат.
— Завтра?
— Так, о третій.
— Ой, Степане… Щось мені аж трохи страшно.
— Може поговоримо в хаті? Мене вже гризуть комарі, — Лариса ляснула себе по руці.
На кухні до них приєдналася Тетяна. Дякувала за гостинця і хвалила, яке ж морозиво смачне. Купували вони його рідко, тому радість її була щирою. Степан пояснив Людмилі Василівні, що завтра Роман приїде просто познайомитись, і боятися нічого не потрібно, до того ж, він прийде разом з ним.
Володимир підслуховував їхню розмову. Це ж додуматися: поїхати за морозивом серед ночі, і з мигалкою! Пришелепкувате якесь… Але менша донька сміялася, почувши про цю поїздку.
— Я впевнена, що мало хто може похвалитися, що так їздив на закупи, — сміялася мала, — це ж така весела пригода! З мигалкою, з сиреною! Вночі!
— Ну так, — усміхнулася Лора. — Валька там мало з кіоску не випала, так визирала.
— Мабуть, половину селища побудили, — похитала головою Людмила.
— Та ще час дитячий. Та і я ж не довго гудів, — Степан усміхнувся.
— Степане, — перелякано промовила Людмила. — Я ж завтра на зміні… завтра ж середа?
— Так, середа, — він кивнув. — Але не думаю, що це проблема. Він тут все огляне, і ми приїдемо до вас в лікарню.
— Можливо, на інший день перенести?
— Ні, не потрібно.
Володимир насупився. Почуті новини про адвоката його не радували. Та чорти б вхопили цього Відьмака! Ну з’явився ж він на його голову… всі плани зламав. І міліція його не чіпає, і з Горбачами задружився…