Він оплатив рахунок. Сходив на перекур із кавою і, коли повернувся на робоче місце, побачив повідомлення від Артема, що той, нарешті, взяв каблучку у Злати перед операцією і відвіз своїй знайомій. Що експертиза до Артурового приїзду буде готова, Артем привезе її, коли буде зустрічати брата з літака в суботу.
“А що Жанна?” — поцікавився Артур.
“Є певні зміни”
“На краще?”
“Не зовсім”
“Можна вітати?” — Артур не був проти стати дядьком, от тільки знав, що брат не особливо хоче ставати батьком.
“Ні. Не можна. У неї була затримка, а коли пішли на УЗД, то там такий полікістоз, що роками лікувати треба, щоб завагітніти.”
Артур насупився. Це було неочікувано. Жанна виглядала цілком здоровою…
За Злату він в цьому питанні не переживав, перед першою операцією її оглянули всі потрібні спеціалісти, і у неї жодних проблем не було. Ні гінекологічних, ні урологічних, ні ендокринних. Гастроентерологія теж була в порядку. Злата здорова.
“Що плануєш робити?”
“Не знаю”
“Що кажуть лікарі?”
“Вона відмовилася піти на консультацію. Збирається повертатися додому”
“Відпустиш?”
Артем довго нічого не писав.
“В такому стані — ні. Реве днями”
“Затягни на консультацію, якщо потрібно — силою”
“Не певен, що вийде”
“Якщо захочеш — вийде”
“Треба пошукати нормальну клініку”
“Шукай. У мене таких знайомих нема” — Артур написав і подумав, що шукати НОРМАЛЬНОГО гінеколога таки доведеться і йому. Здоров’я Злати і її хороше самопочуття — це основа для всього їхнього подальшого спільного життя, на яке він мав величезні плани. Її здоров’я і її безпека понад усе…
Ввечері Артур подзвонив ба, котра лишалась зі Златою в клініці на ніч. Його цікавило, про що ж таке особливе вона говорила з Борисом Браном, що після цієї розмови він повністю відмовився від оплати. Нічого особливого в їхній розмові не було і таке рішення лікаря ба здивувало.
Артур не розумів його мотивів, і лікар від цього починав дратувати його ще більше…
Пізніше він поговорив і зі своїм Сонечком, вона слабким голосом дякувала йому, казала, що почувається добре. Не став її втомлювати. Сказав, що кохає, не казав, що скучив, щоб вона не почала плакати, побажав доброї ночі і закінчив розмову. Артур розумів, що його місце зараз там, біля неї, але обставини складались інакше…
Наступного дня Артем забрав Злату і ба з клініки, привіз у провулок Артилерійський, де їх чекав неприємний сюрприз.
Гена і Леся сумирно сиділи в залі, а навпроти них, на дивані, закинувши ногу на ногу, возсідала Лідія.
Лілія Семенівна зайшла до квартири першою і заклякла, побачивши доньку.
— Здрастуй, мамо, — сказала Ліда і, підвівшись, повільно пішла до матері. Ба нервово озирнулася, але було пізно, бо слідом за нею до квартири вже заходила Злата, котру Артем підтримував під руку.
— А я все думала, куди він її сховав… Не очікувала від тебе такого, мамо… — прошипіла Ліда, пропалюючи поглядом матір.
— Лідо, що ти хотіла? — ба взяла себе в руки, перевзулась, і поглянула на доньку незворушним поглядом.
— Прийшла тебе провідати. Заходжу, а тут стоять молодіжні кросівки і “човники”. Твої подружки не змогли пояснити, чиї вони. У мене одразу ж виникла підозра, що ця сучка тут, пішла в малу кімнату, а там її в’язання, — Ліда презирливо поглянула на Злату.
— Лідо, не ображай мою гостю. Артем, проведи Злату до її кімнати.
Він завів дівчину в кімнату і посадив на ліжко.
— Не бійся, ба її зараз випровадить.
— Я всім приношу проблеми…
— Не кажи дурниць.
— Це правда…
— Лягай і забудь про неї. Просто забудь. Ніяких проблем ти нікому не приносиш. Відпочивай, — він вийшов, зачинивши за собою двері.
Злата лягла, підібгавши ноги. Вона страшенно боялася цю жінку.