Коли Злата була в душі й саме мила волосся, Артур несподівано увійшов до неї і, прочинивши дверцята кабінки, запитав, чи любить вона морепродукти. Від несподіванки Злата підскочила й скрикнула.
— Сонечку, пробач, я не хотів тебе налякати,— намагаючись заспокоїти дівчину, він взяв її за руки, не звертаючи уваги на бризки води, що потрапляли на нього.
Злата перевела подих, намагаючись заспокоїти серце, що вистрибувало з грудей.
— Не роби так більше, будь ласка…
— Так, не буду, пробач. Я думав, ти бачила, що я зайшов.
— Ні, я не бачила…
— Вибач, — він потягнувся вперед, поцілував її у щоку. — То як? Що з морепродуктами?
— Я всеїдна, — вона усміхнулась.
— І я, — Артур теж усміхнувся, оглянув жадібно її тіло під потоками води… стиснувши губи, зачинив дверцята і пішов. А Злата ще якийсь час стояла нерухомо, згадуючи цей погляд, від якого перехоплювало подих, і тіло починало нити. Мабуть, сьогодні на неї чекають нові фантастичні відкриття.
Висушивши волосся, Злата мусила замотатися рушником, бо зовсім не подумала про одяг після душу. У малій кімнаті мала лишитися Артурова футболка, котру він давав їй минулого разу. Вона прослизнула до кімнати з телевізором. Тут все було так, як вони залишили з Жанною цієї середи.
Злата одягла футболку і, йдучи до дверей, згадала розповідь подруги про шафку з нагородами. Відчинила дверцята. Як і казала Жанна, тут стояли кубки й лежали медалі.
За дверима почувся голос Артура.
— Сонечку, ти де?
— Я тут, — відгукнулась вона.
Артур зайшов і зупинився в дверях, споглядаючи зі спини фігуру дівчини в його футболці.
— Знайшла щось цікаве?
— Жанна казала, що в тебе багато нагород… Я згадала, хотіла подивитися. Ніколи не бачила таких, — вона повернулася до нього, тримаючи кубок з фігуркою чоловіка з піднятою вище голови для удару ногою.
— Так, трохи є, — він усміхнувся, але не дуже радісною усмішкою, — ходімо їсти, все готово.
— Добре, а ти розкажеш мені про ці свої заняття? — Злата поставила кубок на місце і повернулась до нього, зачиняючи дверцята.
— Якщо тобі буде цікаво…
— Цікаво, — Злата підійшла до нього.
— Пішли, — він поклав руку на її талію і скерував у напрямку кухні.