Артур завіз батька додому й, лиш той покинув салон і зачинив дверцята, одразу ж поїхав до себе.
Спальня зустріла його розстеленим ліжком, зі слідами крові на простирадлі. Він сів на край і провів рукою по засохлим плямам. Потім зняв постіль, застелив іншу.
Що робити з цією, на якій лишився ЇЇ слід? Він склав постіль і поклав на крісло біля вікна. Потім вирішить, зараз потрібно збиратись і їхати в Житомир.
Прийнявши душ й обмотавшись у рушник, пішов на кухню і увімкнув кавову машину.
Почулися кроки. Зайшов Артем.
— Привіт… — привітався обережно, оцінюючи зовнішній вигляд і настрій брата. — Ти сам?
— Привіт. Сам. Ти щось хотів?
— Та ні, просто побачив твою тачку… Щось трапилося?
Артур нічого не відповів, відпив каву. Артем почав робити й собі каву, скоса поглядаючи на брата.
— Ви що, посварились? — не витримавши, запитав Артем.
— Ні.
— Тоді чому ти без неї?
— Зараз поїду в Житомир і заберу її, — побачивши питання в його очах додав, — У Злати вчора померла сестра і вона повернулася додому, а я в той час був з батьком в Полтаві…
— Вона хворіла?
Артем уявлення не мав, що у Злати була сестра, а тепер та ще і померла…
— Розбилася на мотоциклі.
— О… — Артем був трохи здивований. Сестра— байкер… — Похорон сьогодні?
— Я не знаю, мабуть, — нервово сказав Артур.
— То подзвони.
— Я наярюю Жанні на домашній із вчорашнього вечора, і ніхто не відповідає! А її мобільного в мене нема! Я взагалі нічого не знаю.. — Артур обхопив голову руками.— Єдиний позитив, що я домовився про відстрочку вильоту на два тижні… треба поміняти квитки і їхати в Житомир…
— Слухай… якщо хочеш, я сяду за кермо… — запропонував Артем.
Артур поглянув на брата, сумніваючись, а потім таки оцінив його пропозицію. Він зараз занадто знервований, та і на зворотному шляху він зможе сісти зі Златою поруч, а не вести машину.
— Добре, я зараз одягнусь і поїдемо.
Помінявши квитки на літак, брати́ поїхали до Житомирської траси. Артем вів авто зосереджено, іноді поглядаючи на мовчазного брата, котрий сидів, як чорна грозова хмара, поруч з ним на передньому сидінні. Дуже незвично він виглядав пасажиром.
Вже на під’їзді до Житомира у Артема заграв Імперський марш.
— Блін, ще її не вистачало… — сказав Артур і відвернувся до вікна.
— Мамо, я за кермом, що ти хотіла? — швидко сказав Артем. — Я веду машину Артура. Так, ми разом. Та ні, просто сидить. Куди їдемо? Бухати, мамо, ми їдемо бухати. Вдвох. Ні, дівок знайдемо на місці, ти ж не сумніваєшся в наших із братом здібностях, чи не так? Добре, я передам. Мамо… гей… тут зв’язок поганий. Ау… — Артем відклав телефон і звернувся до брата. — Мама каже, що в тебе постійно зайнято, питала з ким ти зависаєш. Я кажу, що ні з ким, просто сидиш.
Почута фраза прозвучала, як удар під дих. Артур вихопив телефон з кишені куртки… Режим “Не турбувати”… КАПЕЦЬ!!! ЯК?? Вимкнув.
Прийшло повідомлення про пропущений дзвінок з невідомого номера, очевидно, вони таки були в якійсь “ямі” і зв’язок пропадав. Навіть не задумуючись, Артур натис зворотній виклик.
— Артуре, бляха, де ти лазиш?! — почувся істеричний голос Жанни.
— Ми вже біля Житомира. Що там у вас?
— Та пі*дець у нас тут! Ти з ким триндиш весь день???
— У мене чомусь був режим “не турбувати”, якось увімкнувся, я не знаю…
— Не знаєш?! Ми дзвонили тобі цілий день! А Злата… — її голос зірвався.
— Що Злата?
— Артуре, тут мало не трапилось велика біда… — по голосу було чути, що вона заплакала.
— Жанно, що трапилось?
— Тут один дядько… Він…
— Що він, Жанна? Не мовчи!
— … — чулись схлипи.
— Тобі треба брати уроки “трьопу” в Артема, чесне слово. Того не заткнути, а з тебе не витягнути!
— Він хотів зґвалтувати Злату! Затис її в літній кухні, якби я не прийшла…
— Що він хотів?… — Артур відчув, як лють закипає в ньому.
— Приїжджай, будь ласка, швидше, їй дуже погано.
— Ми вже майже на місці. Скоро будемо.
— Ми? Ти з батьком?
— Ні, з Артемом.
— Артем з тобою? — здивувалась Жанна.
— Так, довелося взяти його водієм. Ми вже майже на місці. Тут ліворуч, — звернувся він до брата, а потім до дівчини. — Скоро будемо. Сподіваюся, ти знаєш, де живе той дядько?
— Так, знаю.
— Чекай, — сказав Артур і вимкнув телефон. Як? Ну як він міг так протупити з телефоном???
Жанна відчула полегшення. Їде. І навіть з тим базікалом Артемом.