Паскаль чув від нього колись про Злату. Це було в Лейдені, під час його першої поїздки в Голландію. Паскаль і його дружина активно намагалися познайомити красивого вільного хлопця зі своїми незаміжніми знайомими жінками, тому часто запрошували його на різні прогулянки і посиденьки. Артур, щойно звільнившись від стосунків з Іннесою, не прагнув починати нові. Всім усміхався, був милим, але жодної цікавості до “претенденток” не проявляв. Через це його запідозрили у нетрадиційній орієнтації і Паскаль запросив його на прогулянку містом, удвох, з метою з’ясування такої дивної поведінки.
Залишивши авто на автопарковці біля вітряка De Valk, вони пішли в Макдональдз неподалік, потім купили траву, покурили її, сидячи на лавці біля каналу, і пішли гуляти вуличками міста. Напряму Паскаль його не запитував, розпитував здаля про життя-буття, про особисте, і Артур розповів йому про те, як колись, майже два роки тому, зустрів одну чудову дівчинку, Злату, заради якої був ладен на все і життя якої так раптово і жахливо обірвалось. Що після того знайомства не зустрічав жодної жінки, котра б викликала в нього подібні відчуття і бажання.
Паскаль теж розповів, що в його житті була така дівчина, яку, на жаль, він втратив через свої дурощі: він обрав кар’єру. Дуже шкодує про свій вибір тепер. Теперішня його дружина теж хороша жінка, але це просто хороша жінка, а не шквал почуттів, як було з Анет.
Паскаль говорив про те, що час іде, що Артуру потрібно таки подумати про супутницю. Той кивав головою, і заявляв, що потрібної кандидатури ще нема.
Раптом, Артур завмер пильно приглядаючись до чогось, що Паскалю було не зрозуміло. Обкурений і затуманений травою мозок Артура, котрий був зайнятий розмовою і розгляданням всього довкола, вихопив зоровими рецепторами на вулиці дві вивіски, поєднання яких вразило хлопця.
Дві вивіски відомих брендів “НЕМА” і “WE”, розташовані на будівлях з різних боків вузької вулички ніби повторювали щойно сказані ним слова, але вже українською, рідною мовою. ЩЕ НЕМА… Можливо, дурість, але він вирішив, що це знак. А раз так, то відтепер він буде просто намагатися насолоджуватися життям, без жодних стосунків… Бо потрібної кандидатури ще нема...
(Точна адреса місця Haarlemmerstraat 137, 2312 DN Leiden, Нідерланди, фото взяте з Google Maps)
І зараз, сидячи в залі, розмальованому руками Злати, Артур розповідав Паскалю, друкуючи текст в месенджері, що зустрів Злату, що вона жива, але є певні нюанси із зовнішністю, котрі вони намагаються вирішити. Розповів про трагедію, яка трапилася з її сестрою, і що та померла вчора вранці. Сказав, що зважаючи на всі ці обставини, він хотів би відстрочити виліт хоча б на два тижні. Що, якщо дуже буде треба, то він зможе працювати віддалено, через інтернет, тільки б фізично лишитися в Україні на цей час.
Паскаль довго не відповідав, а потім написав лаконічне “ok, two weeks” (добре, два тижні).
Артур видихнув… неймовірний збіг обставин. Помилка при оновленні, забиті сервери, його безсоння… Залишається завтра поміняти квитки й повідомити в офісі про відстрочку.
Знову набрав домашній Жанни. Знову ніхто не відповів. Отже, Злата також не спить…
— Сподіваюся, ти там тримаєшся, Сонечку… — вимовив він, закриваючи ноутбук і йдучи спати. Можливо, тепер вдасться трохи подрімати.