✾ 27
Артур дзвонив декілька разів на домашній номер Жанни — ніхто не брав слухавку. Вкотре посварив себе за те, що не записав номер її мобільного. Та й потреби не було, дівчата були тут постійно… Треба буде обов’язково купити Златі телефон.
Батько вмовив його піти спати, але сон не йшов. Пролежавши ще трохи й переконавшись, що спати таки не зможе, він взяв ноут і пішов нагору, в зал, даючи батьку можливість виспатись.
Сів за стіл з пультом, відкрив ноут. Минулий вечір він сидів тут зі Златою і все було добре. Злата… Його маленька, ніжна і така чутлива дівчинка, повна комплексів і невпевненості, котра так боїться щось зробити не так. І робить…
Тяжко перевів подих. Артур не хотів летіти в Голландію. Його план полягав у тому, щоб повернутися в Київ і якимось дивом уникнути відрядження зараз… Яким? Летіти не можна. Тільки не зараз. Потрібно відстрочити відліт. Але як? Подзвонити і пояснити, що у його дівчини померла сестра? Чи буде це достатньою причиною для відстрочки аж на два тижні, як він хотів того для себе? Вмовити керівництво тут і там… Нереально… Хоча, що може бути нереальнішим його зустрічі зі Златою? Якщо він зустрів її через чотири роки, то і зараз він має знайти можливість не летіти…
Думки — вони ж матеріальні. Треба про це думати…
Але думалося лише про Злату. Була перша ночі. Не вагаючись, він знову набрав домашній номер Жанни, і знову ніхто не відповів. Мабуть, вони у Злати вдома. Готують? Напевне. Простіше було б все замовити, і так би й було, якби він там був…
Він підключив мобільний інтернет. Отримавши доступ до мережі, завелись месенджери, сповіщаючи про нові повідомлення.
Повідомлення були від Паскаля, його голландського боса, котрий був, несподівано онлайн.
Вони були знайомі вже майже два роки. Паскаль був підтягнутий, досить високий, сорокарічний чоловік. Воно і не дивно, бо голландці вже давно утримують титул найвищої нації світу. Паскаль був завжди гладко поголений, коротко підстрижений, майже сивий, із сірими туманними очима. Справжній мачо.
Спілкувалися вони переважно англійською. Артур не знав голландської мови достатньо добре. Його рівня вистачало лише для побутового спілкування, тепер вже більш впевнено, але це вже після тривалого перебування в цій країні. Коли розмова переходила на робочу тематику — доводилося змінювати мову спілкування. Переважна більшість вишів Голландії веде навчання саме англійською мовою і технічні терміни вживались на зрозумілій для всіх мові — англійській. Та й Паскаль, незважаючи на те, що був місцевим, свою мову знав теж поганенько, оскільки більшу частину свого життя провів у Англії й Штатах.
Паскаль написав не просто так. Проблеми були з серверами, частина з яких почала дико тупити, а інші безкінечно ребутатися (перезавантажуватися). Паскаль приєднав резервні сервери, щоб забезпечити тимчасову нормальну роботу сейсмічних детекторів, проте це давало лише тимчасове полегшення, і цього суботнього ранку для Артура був приготований дуже ранній телефонний дзвінок. Але, він зараз тут, онлайн, і одразу почав діяти.
Швидкість інтернету була слабенька, проте він таки зміг законектитись (приєднатися) до системи і почав розбиратися з проблемою. Менше ніж за годину копання він виправив баг (помилку), перезавантажив систему і та завелась.
Паскаль розсипався в подяках, присилаючи радісні смайлики, і зажадав дізнатися причину такої дивної поведінки серверів.
Артур йому написав, що причина була в тому, що під час останнього програмного оновлення пакети встановилися частково і відмінилось автоматичне видалення застарілих даних. Сервери забилися купою інформації, яка накопичилась там, і тому одні почали тупити, в них вже більше нічого не влазило, а інші почали постійно ребутатися. Така поведінка була неприйнятною. Тому він відкотив систему назад і перезавантажив, заборонивши, поки що, здійснювати оновлення — це все, що міг зробити на тій швидкості інтернету, що мав зараз.
Звучало все, нібито, просто, але ніхто не зміг це виявити, і… тепер Артур почав використовувати свій щасливий шанс на повну.