✾ 28

Жанна вийшла до розчинених воріт, виглядаючи машину. Нервувала страшенно, підскакуючи щоразу, ледь зачувши звук двигуна. Не він. Знову хтось інший…

Мама й Злата ще були в літній кухні… Як там Злата? При думці про те, що могло статися, якби вона зайшла трохи пізніше, у Жанни хололо в животі.

Толік Гора, такий добрий, привітний і завжди усміхнений. Порядна і шанована людина. Прекрасний сім’янин, у якого гарна молода дружина, батько двох пухкеньких дівчаток-близнючок, майстер на всі руки, до якого дуже часто зверталися по допомогу. Та навіть батько Жанни звертався: Толік утеплював фасад їхнього будинку…

Хто ж міг подумати, що він таке може вчинити? Чому? Типові виправдання злочинця, які дуже часто звучать з вуст тих, кого це не торкнулося, на зразок “сама спровокувала” — до Злати не підходять. Вона ніколи нікому не посміхалася, навпаки, вона ховається від усіх, майже ні з ким ніколи не говорила, одягнена не в міні-спідницю, а в джинси й мішкувату блузу (Жанна часто намагалася вмовити подругу позбутися цієї речі).

П’яний? Алкоголь зніс останні бар’єри і хіть вирвалася?

Він вигнав п’яниць з-за столу, так скромно посміхався…Допомогти сиротам… Сволота!

Жанна здригнулася. Жахливі думки прийшли в її голову і голками увіп’ялися в мозок.

СИРОТИ…Його заводять сироти? Гора й Білий, так називали всі Юрка Мельника, батька Злати, через біле волосся, РАЗОМ працювали… і в той дитячий будинок, звідки була Марія, мама Злати, вони також їздили РАЗОМ… Там були сироти…

Жанна прикрила рота рукою. ЇЇ багата уява миттєво зобразила в голові всі ті жахи, котрі могли відбутися у сиротинці, куди приїхали такі “працівники”. І якийсь тихенький голосок нашіптував, що не просто могли, а відбувалися.

Марія, зрозумівши, що вагітна, не змовчала і назвала з ким була, як результат — Розарія Павлівна змусила сина одружитись на дівчині, а Гора одружився зовсім недавно, років п’ять тому… і на геть молодій дівчині. По зальоту. Вочевидь, дотиснули батьки дівчини, хоча всім оголосили про шалене кохання… А скільки поламаних доль лишилося в сиротинці?! Можливо, завагітніла ще якась дівчинка і, можливо, не одна, і там все було вирішено абортом, а Марія від аборту відмовилася. Про це якось згадала мама Рая, готуючись йти після Великодня на Проводи (Гробки) і складаючи у окремий кошик маленькі пасочки, які збиралася розставляти на могили. І на могилу своєї померлої подруги Марії — теж…

— Якби Марійка знала, яке життя її чекає з Білим, то, мабуть, погодилась би на аборт… — сказала вона тоді задумливо.

Жанна в той момент не звернула особливої уваги на ці слова. Марія відмовилася… Значить, були ті, хто ПОГОДИВСЯ. Та й чи особливо питали? 

АБОРТ. Друга думка кольнула ще дужче, пронизуючи мозок глибше. Коли Валя сказала, що її зґвалтував брат Тоньки Кайданихи, дівчата подумали про її рідного брата Вадіка. Жанна ще тоді здивувалась, звідки у Вадіка знайшлося стільки сили, щоб справитись з Валентиною? В дитинстві він втратив руку, майже до ліктя, підлізши до циркулярки. Як можна було втримати дівчину однією рукою і залишити ті страшні синці по всьому її тілу? Гора… Гора — двоюрідний брат Тоньки!.. Розкручуючи цей жахливий клубок у своїй голові, Жанна наближала себе до істерики. Вона вже починала схлипувати, рукою затискала рота, тіло починало трясти. Він маніяк. Ґвалтівник. Він живе на одній з ними вулиці, і всі вважають його ПРИСТОЙНОЮ ЛЮДИНОЮ.

Як вона не зрозуміла цього раніше? Чому зрозуміла це лише зараз?!.. Бо лише зараз він проявив себе, і вона про це не почула, а побачила… Він чомусь втратив пильність…

Та де ж вже ті хлопці, вона зараз здуріє, накручуючи себе.

Знайомий сріблястий седан, нарешті, з’явився з-за повороту. Брати вийшли, точніше вискочили, з машини майже одночасно.

— Де Злата?! — перше, що сказав Артур, просто пропалюючи її очима. Він бачив, що Жанна перебуває на межі істерики, але зараз його хвилювала не вона.

— Там, у літній кухні, з моєю мамою. Він не встиг… Я його мітлою, — вона нервово махнула руками, показуючи, що робила. Артур звів брови, але розпитувати не став, направився у двір. На роль літньої кухні могло претендувати лише одне приміщення , розташоване трохи вглиб двору. Він проминув столи, на яких ще лишалися тарілки, бо Жанна закинула прибирання, як тільки він їй, нарешті, відповів. 

З хати вийшов Андрій. Хлопець полегшено видихнув при появі Артура і вказав, махнувши рукою, саме туди куди той і направлявся. Він не дійшов ще кілька кроків, як двері літньої кухні прочинились, і в них з’явилася фігура Раїси, котра підтримувала й виводила надвір бліду як полотно Злату. Червоні очі запали, під ними — темні круги, губи розпухли, і з нижньої сочиться кров, на вилицях і шиї — червоні сліди від стискань. Дівчина була напівпритомна, пустий погляд блукав, не зупиняючись ні на чому, доки не натрапив на фігуру Артура навпроти себе. Побачивши його, Злата заклякла. Вона винувато подивилася на нього, нижня поранена губа почала тремтіти, і дівчина відвернулася. Невже вона вважає себе винною?!..

Артур швидко подолав останні пару кроків і прийняв Злату з рук Раїси, міцно обійняв і пригорнув до себе.

— Злато, Сонечку… 

Дівчина ледь трималася на ногах, і Артур підхопив її на руки. Як пушинка…

— Треба занести її до хати, — сказала Раїса і пішла вперед. Артур — за нею, несучи на руках свій напівпритомний скарб.