Злата здригнулася, відповіла обережно, а потім палко й пристрасно, обійняла його шию й плечі, притиснулася до його гарячого тіла, насолоджуючись близькістю. Такою жаданою й необхідною для них обох.
Артур відвів голову назад, переводячи подих.
— Ти… ще можеш піти…— сказав він глухо.
Дівчина дивилась на нього затуманеним поглядом.
— Я хочу лишитися… — прошепотіла Злата.
— Ти впевнена?.. — він теж прошепотів, відчуваючи, як бажання починає брати гору над його стриманістю й рештками здорового глузду, який, нарешті, схаменувшись, ще давав дівчині останній шанс повернутись у кімнату до подруги.
— Так… — прошепотіла Злата й припала своїми вустами до його. ЇЇ здоровий глузд вже давно нічого не намагався їй сказати і перебував у полоні бажань. Поцілунок — це єдине, що має зараз сенс, і все, що вона хоче — щоб він не зупинявся…
Артур обійняв її і, пересадивши собі на коліна, почав підніматися з-за столу. Злата обвила ногами його стан, він підхопив її й підвівся.
Не перериваючи поцілунку, Артур поніс її до своєї кімнати. Поклав дівчину на ліжко й ліг поруч. Поцілував. Його рука ковзнула вниз, по її лівому боку, у супроводі погляду, плавно повторюючи всі вигини, і зупинилася на стегні, стисла його, плавно перемістилася на внутрішню поверхню, впевнено почала підніматися вгору.
Від нових незнаних відчуттів Злата голосно перевела подих. Крізь ауру задоволення намагався пробитися страх від того невідомого, що ось-ось мало статись з нею. Рука Артура піднялась по внутрішній поверхні її стегна, і лягла на поверхню трусиків — прокладки нема… Рука притиснула лобок, а потім по краю білизни ковзнула вбік, підчепила край тканини, один рух вниз, і білизна — знята. Так швидко… Дівчина від несподіванки шумно видихнула. Занервувала і почала тремтіти. Артур поспішив повернутися з палким поцілунком до її губ. Одна рука пестила її живіт, підіймаючись поступово до грудей, а на другу руку він сперся й навис над нею.
Подумки сварив себе, що не треба було так її роздягати, цей доведений до автоматизму рух налякав дівчину, а лякати її він зовсім не хотів.
Злата обійняла його і, відповідаючи на довгий пристрасний поцілунок, заспокоїлась, тому, коли він підчепив футболку, вона не опиралась і дозволила зняти її з себе.
Він захоплено оглянув її тіло. У напівтемряві кімнати, де джерелом світла був лише монітор ноутбука, її шрами були непомітні. Дівчина про це здогадувалась і тому не нервувала, хіба що трошки, бо ще жоден чоловік не бачив її голою… Артур — перший, хто бачить її так, і читати за́хват в його очах було приємно. Він обережно провів рукою по її грудях, спостерігаючи за її реакцією на його дотик. Вона прикусила губу й закрила очі, ці ласкаві доторки були збуджуючими й неймовірно приємними.
— Ти прекрасна… — прошепотів він і, поцілувавши її губи, спустився поцілунками нижче: на шию, ключиці, груди… Дотики його рук і губ розливалися млосним теплом по всьому тілу, Злата намагалася розслабитись і не напружуватися, особливо, якщо його губи несподівано переходили на інше місце.
Коли поцілунки досягли живота, вона підняла голову і прошепотіла його ім’я.
— Артуре…
— Сонечку, — він швидким рухом опинився біля її обличчя й поцілував її губи, — все добре?
— Так… Просто коли ти так низько… — вона чула від Жанни, що деякі чоловіки можуть робити неймовірно приємні речі жінкам, використовуючи лише руки і язик, але запитати в Артура, чи хоче він зробити їй щось подібне, вона не наважувалась, хоча дуже хотіла.
Він відповів сам.
— Я хочу поцілувати тебе всюди, — сказав він, усміхнувшись, і поцілував її в губи. А наступний поцілунок Артур подарував вже зовсім іншим губам. Стогін задоволення вирвався з неї, такими неочікувано приємними виявилися ці нові відчуття, і Злата, неочікувано для себе, стисла ноги. Зрозуміла це, тільки коли він, приклавши зусилля, їх розвів, звільняючи себе з полону.
— Вибач… — прошепотіла, видихнувши важко.
— Все добре, — він погладив її ноги і повернувся до незвичайних поцілунків, доводячи Злату до першого в її житті оргазму — яскравого і вибухового. Невідомі досі відчуття насолоди охопили її тіло. Прикушуючи губи, вона намагалась стримувати стогони, обхопивши руками голову, поринаючи у НОВИЙ СВІТ незнаних відчуттів, який відкривав для неї Артур.
Коли вона ще важко переводила подих, він ліг поруч, покриваючи поцілунками її плече і шию.
— Як ти?
— Все крутиться… — прошепотіла дівчина.
Артур усміхнувся.
— Так і має бути, — він повернув її на спину, нависши над нею знову, і зазирнув в напівприкриті очі, — Ти не передумала?..
— Ні… — Злата поклала руки йому на плечі. Вона розуміла, що саме ЗАРАЗ вона стане по справжньому ЙОГО. Згадала те, що чула колись від Жанни: “Треба розслабитися, максимально розслабитися, і трохи потерпіти — перший раз не дуже приємно…” — Я хочу…
Артур поцілував її, і заразом з тим вона відчула, як його тверда плоть спочатку вперлася в її лоно, а потім просунулася вглиб. Вона смикнулася від відчуття пекучого жару, що раптово виник поміж ніг, але Артур притис її собою, не даючи можливості вирватися. Поцілунок не давав їй скрикнути, і єдиний вихід біль знайшов в руках. її пальці вп’ялися в його плечі, ранячи їх. Занурившись, він замер і відпустив її губи. Злата перевела подих і прислухалась до своїх відчуттів… Відчуття були дуже незвичайні і дивні, якби не пекучий болісний жар, то було б навіть дуже приємно, але це печіння відволікало, затьмарюючи собою нові відчуття повноти.
— Це так незвично… — прошепотіла вона, дивлячись йому в очі, він нічого не відповів, знову поцілував її й почав повільні рухи, потім прискорився і відпустив своє бажання. Сьогодні довго не треба, їй ще боляче…
Артур навмисно не використав презерватив — хотів відчути її і щоб вона відчувала його в собі, навмисно не вийшов з неї, лишаючи свій слід всередині її лона — так вона ставала по-справжньому ЙОГО. Він знав, що в Злати мають із дня на день початися місячні, тому завагітніти сьогодні вона не могла. Ідеальний збіг.
Обіймаючи і цілуючи тепер вже СВОЮ жінку, Артур ледь стримував нервове тремтіння. Злата… Його Злата… Вона горнулася до нього, відповідала на поцілунки і цілувала сама, така пристрасна і гаряча, така бажана, але сьогодні більше не треба…їй буде боляче.
— Як ти? — запитав він, вже не шепчучи.
— Все добре, — дівчина дивилась на нього сяючим поглядом, не стримуючи усмішки. Вона була щасливою.
— Нам обом потрібно зараз прийняти душ і спробувати хоч трохи поспати, — сказав він, гладячи її ключицю пу́чками пальців. — Пропоную піти зараз.
— Разом? — вона грайливо усміхнулась, викликавши і в нього усмішку на вустах.
— Іншим ра́зом. Я лише проведу тебе, бо якщо підемо разо́м і занадто захопимося — тобі може бути неприємно, — Артур поцілував її в губи, — пішли.
Взявши з ліжка футболку й трусики Злати, він провів її до душової кабінки. Зачинивши за нею дверцята, спостерігав через матове скло за дівчиною.
Невже він отримав те, чого так прагнув всі ці роки? Отримав.
Що він відчуває?.. Що отримав більше, ніж заслуговує, набагато більше. Вона неймовірна. Як він і думав, вона найсмачніша цукерка з усіх.