✾ 22

Артур вів машину мовчки, зосереджено стежачи за ситуацією на дорозі. Бачачи його напружений вираз обличчя, навіть Жанна дотримувалася режиму тиші.

Це був складний день. Він сам почувався, як вичавлений лимон, а про виснаження Злати міг лише здогадуватись, до того ж, дівчина майже не їла. Попри всі свої почуття і бажання до неї, хотів дати їй можливість просто ВІДПОЧИТИ.

Батько, зі своїми пересторогами й бажанням дотримуватись усіх правил, вивів його з рівноваги, просто довів до сказу. Ладен був відправити дівчат чи не на інший кінець міста, аби подалі від нього… Дістав. Чому сьогодні всі розуміють лише мову ультиматумів?

Артур не заперечував, що останні роки поводився жахливо, і хто знає, чого б ще встиг досягти у своєму цинізмі й бажанні самознищення, але ж тепер є Злата… Все змінилося. Тепер є мета. Є надія. і він її не віддасть.

Сідаючи в машину до Артура, Злата розуміла, що Олексій Петрович нервує не просто так. Зараз і в Артура, і в неї — повна свобода дій. Вони не на території пансіонату, під пильним наглядом “старших”, і не у диякона вдома, де він може хоч щось контролювати.

Але ж це їхнє особисте життя! Тут вона погоджувалась із Жанною: “Як наївні діти…” 

— Пропоную зараз заїхати в магазин. Потрібно купити вам зубні щітки — це точно, бо в мене нема запасних, і може ще щось, — сказав Артур, нарешті порушивши тишу, коли вони зупинилися на світлофорі.— І щось на сніданок…

— А на вечерю? — поцікавилася Жанна.

— На вечерю? Можна замовити доставку. Суші, піца або ще щось. Я не знаю, якщо Злата має сили, то можна кудись піти, — він поглянув на дівчину в дзеркало заднього виду. —Ти як?

Світлофор увімкнув зелене світло, і авто рушило з місця.

— Я не знаю… — вона почувала себе втомленою, і сидіти в якомусь закладі  особливого бажання не мала, але вона розуміла, що Жанна дуже хоче кудись піти. Минулого разу саме через Злату зірвався їхній похід в “Апельсин”.

— Ну, Злато, давай, погоджуйся, — руденька нетерпляче ковзала на задньому сидінні поруч із нею.

— Якщо якесь не дуже шумне місце, то можна.

— Ура! — зраділа подруга.

— Тут недалеко від квартири є ресторан-піцерія “Primavera”. Хороший заклад. Можна заїхати туди, а потім в магазин. Можна в магазин і потім піти в піцерію. Обирайте порядок.

— Магазин буде працювати так пізно? — поцікавилась Жанна.

— “Сільпо” в “Квадраті” працює цілодобово, в них там опівночі тільки невелика пауза, а так — можна скупитись, коли душа забажає, — відповів Артур. — То як?

— Давай спочатку в магазин, — сказала Злата.

— Але чому так? — здивувалася руденька.

— Мені дещо треба.. — трохи зніяковівши, відповіла дівчина.

— Як скажеш, — Артур кивнув і невдовзі запаркував авто біля торговельного центру.