У дзеркало Артур побачив засмучену Злату. В її очах блиснули сльози, але сперечатися з її бабусею він не міг. І Злата теж не сперечалася, не вимовила жодного слова. Не нила, як це роблять його сестри, коли дотискають батьків, котрі з чимось не погоджуються, не заперечувала, не сперечалася. Ніхто з його сестер так просто не здавався і не замовкав. Суворе виховання?
Увімкнув радіо. “Не дуже гупало”. Окей. Перша хвиля: унц-унц — не те, друга — аналогічно, третя… На четвертій полилася ніжна мелодія. Флейта, потім скрипки, арфа, фортепіано…
— Залиш, залиш! — вигукнула Таня, відволікшись від шептання з братом, — це Іl divo!
— Добре, — поглянув у дзеркало. Злата забилась у куток біля дверцят, і він міг бачити лише її плече й пасма русявого волосся, що лежали на ньому. Йому здалося, що вона заплакала, але в голові не виникало жодної ідеї, як покращити її настрій.
I believe in you (я вірю в тебе) — линули оперні голоси, а в голові — жодної ідеї.
Вони їхали по дощовій трасі мовчки, салон наповнювала музика.
— Дуже гарно співають… — несподівано сказала Розарія Павлівна,— якби ще знати про що…
— Я можу перекласти, — Артур сказав це досить сухо і недбало.
Someday I’ll find you (Колись я тебе знайду)
Someday you’ll find me too (Колись ти мене теж знайдеш)
And when I hold you close (І коли я обійму тебе міцно)
I’ll know that is true (Я буду знати, що це правда)
Follow your heart (Йди за покликом свого серця)
Let you love lead through the darkness (Дозволь коханню провести тебе через темряву)
Back to a place you once knew (До місця, яке колись знав)
I believe, I believe, I believe in you (Я вірю, я вірю, я вірю в тебе)
Follow your dreams (Йди за своїми мріями)
Be yourself, an angel of kindness (Будь собою, ангелом доброти)
There’s nothing that you can not do (Немає нічого, чого ти не можеш зробити)
I believe, I believe, I believe in you
I believe, I believe, I believe in you
I believe, I believe, I believe in you
(Я вірю, я вірю, я вірю в тебе) Ну, тут повторення…
Розарія Павлівна недовірливо поглянула на нього.
— Ви хочете сказати, що синхронно переклали пісню, не придумали?
— Так.
— Ви так добре знаєте англійську? — невже цей бандюк — розумний?
— І англійську теж, — сказав Артур, навіть не повертаючи голови.
— Розаріє Павлівно, Артур — програміст. Він дуже добре знає англійську, — сказала Таня. — А ще він…
— Таню, я не потребую адвокатів, — Артур відмахнувся від дівчини і вимкнув радіо, бо почалася зовсім інша композиція, — Розарія Павлівна вже склала про мене думку.
Натомість він увімкнув диск. Незвичний мікс симфонічного оркестру і металу полився в салон. Nightwish.
Артур трохи зменшив звук, і, хоча деякі моменти змушували Розарію морщити ніс, вона нічого не казала. Він незворушно дивився на дорогу й іноді у дзеркало заднього виду, на Злату, але вона сиділа у куточку, як і раніше.