✾ 2
Літак сів. Жека захвилювався і захотів піти всередину зустрічати сестру, та й дощ йому не подобався.
— Там ще довго,— відмахнувся Артур.
— Я почекаю біля виходу, боюся, що вона почне хвилюватися, якщо не побачить нікого з сім’ї.
Жека зайшов всередину, зайняв стратегічне місце і став чекати. Ще хвилин через двадцять пасажири почали виходити, і серед них він побачив біляву голову своєї молодшої сестри. Вона йшла у джинсах і незнайомому блакитному теплому светрі, тягнучи за собою валізу на колесах, на якій зверху лежав футляр зі скрипкою. Побачивши брата, вона поспішила до нього, пару разів озирнувшись назад, на керівницю групи, вказуючи тій на брата.
— Жек-а-а!— закричала вона, вішаючись йому на шию.
— Шановні музиканти-конкурсанти, підійдіть до мене, чекаємо ваших рідних. Якщо за вами приїхали — підходите разом з тими, хто вас зустрічає, я віддам вам документи! — голосно говорила Ірина Петрівна, Тетянина вчителька музики. Це була невисока худорлява жіночка років сорока. Вона відходила до скляної стіни аеропорту, стаючи майже поруч з Євгеном, махаючи руками і на ходу вітаючись із ним кивком. Таня підскочила до неї, забрала свій паспорт і повернулась до брата. Біля вчительки зібралося ще близько десятка підлітків і дітей з валізами й футлярами.
— А де тато? — продзвеніла Таня.
— Він вчора ввечері поїхав у відрядження. Тому тебе зустрічаю я.
— А… — дівчина явно засмутилася.
— Не зрозумів…
— А ти на таксі приїхав? — запитала вона обережно.
— Таню, що таке?
— Та… просто я думала, що тато мене зустріне, ми б змогли підвезти до міста Злату та її бабусю… Я обіцяла…
— Я з Артуром.
— То ти машиною, — зраділа дівчина,— супер!
До них підійшов Артур, чомусь з іншого боку, і з букетом.
— Таню! Вітаю!— він обійняв дівчину, подарував квіти, легенько поцілував у щоку, і дівчина одразу зашарілася.
— Дякую, Артурe, так приємно…
— А я про квіти не подумав, — Жека почухав потилицю.— Вітаю, сестричко.
— Артуре, а ти можеш взяти ще пасажирів? Я думала, буде тато, а тут — ти…
— Скільки пасажирів?
— Двоє. Злата і її бабуся. До міста… Таксі вони не можуть собі дозволити, а чекати звідси транспорт… ти ж розумієш… там у них автобус…
— Ну, все залежить від того, наскільки ця Злата симпатична, — широко посміхнувшись, сказав Артур, і по круглих очах Тані зрозумів, що, очевидно, дівчина стоїть прямо за ним.
Артур повільно повернувся і зустрівся поглядом з невисокою русявою дівчиною. З її НЕЙМОВІРНО синіми очима.