Вона замислено поглянула на брюнета. Він поводився не так, як завжди. Був занадто стриманим. Роман знав про її візити до лікаря, знав стать дитини… почув від Степана? Але дивно, що Степан звернувся до нього з таким проханням. Розпитає потім…
— Що вони хочуть? — тремтячим голосом запитала Лариса, відчуваючи, як все тіло сковує від хвилювання і очікування. Що вони можуть хотіти за нього? Не вірила, що все так просто, як каже Роман. Почута колись давно новина про страту трьох американців запульсувала в мозку. Живіт занив, і мала заштовхалася всередині — погладила його рукою. Роман помітив цей рух — потрібно говорити з Лорою обережно, не хвилювати її…
— Я не знаю. Я ж не веду ці перемовини, — він усміхнувся, — але не хвилюйся, Фурія за нього заплатить і віддасть все, що попросять. Вона ж йому як друга мама.
Лора відвернулася. Роман, мабуть, не дуже добре знає Кіру Дмитрівну, якщо каже таке.
— Може приготувати вам чаю? — запитала тітка Тамара.
— Трошки пізніше, дякую. Я б зараз хотів поговорити з Ларисою на самоті, якщо можна… — сказав Роман і жінка, киваючи головою, залишила їх наодинці, а він сів на застелене ліжко Олени. — Лоро, тобі не можна хвилюватися. Не потрібно так бурхливо реагувати, все буде добре. Скоро його заберуть звідти. Правда, одразу до тебе він приїхати не зможе, сама розумієш, Фурія не повинна знати про вас з малою, але з часом він приїде.
— Ти знав, що у Степана є наречена? — задала вона питання, котре розривало їй душу на шмаття останні дні.
— Та я на неї зараз дивлюся, — він усміхнувся, але Лариса ткнулась носом в подушку і заплакала.
— Не я… Маргарита…
— Маргарита? — Роман не очікував почути від Лариси це ім’я.
— Вона приїздила на день народження до Віри Хризонівни… Все селище про це гуде.
Він знав про Маргариту. Степан розповідав про неї у січні. Тимчасова подруга. З розповіді друга Роман виніс для себе три речі: жінка мала жахливий характер; секс з нею був гарячим; вона страшенно бісила Фурію, котра сватала йому доньку якогось крутелика, а він відмовлявся. Це був чи не найголовніший привід бути з Марго. Але тоді, після Лори, повертатися до неї у Степана бажання не було.
Вони дуже довго розмовляли. Друг не хотів їхати, але і лишитися не міг. Вагітність Лори Степан сприйняв, як диво. Казав, що це слід поки що тримати у таємниці, Фурія не повинна дізнатися про дитину. Говорив, що дуже хоче закінчити всі справи і повернутися до Лариси, бо остаточно усвідомив, що ДОБРЕ йому лише з НЕЮ. Просив наглядати за Лорою, уточнювати у лікарки її аналізи і дізнаватися про загальний стан та передавати інформацію йому. Ось адреса, лікарка попереджена, що до неї прийде людина.
Степан був схвильований і щасливий, сумний від того, що такий особливий період життя він не може бути з Лорою. Ніколи не бачив друга таким розгубленим, тому пообіцяв зробити все від нього залежне.
Про аварію в Колумбії Роман дізнався від Ігоря. Знав, що пілот загинув на місці, що напарника пристрелили, бо стан його був важким. Якщо Степана забрали — це означало, що він міг самостійно пересуватись і це зберегло йому життя. Невдовзі висунули умови — п’ять мільйонів доларів. Багато, але це загальна практика, початкова ціна — завжди фантастична, в процесі торгів могли зійтись і на сотні тисяч баксів, але старт завжди високий. Злий жарт зіграв дипломатичний паспорт. Партизани вирішили, що до їхніх рук потрапив якийсь політик. Згодом вони з’ясують, що це не так.
Почути від Лори, що Маргарита приїздила на день народження до бабусі Степана, було несподівано. Ще й назвалася нареченою… Мабуть, від новин втратила інстинкт самозбереження? Степан оскаженіє, коли дізнається про цей її вибрик. А якщо ці нерви вплинуть на стан Лори чи дитини — він не заздрить тій жінці… Це — самогубство. Цікаво, Марго розуміє, що робить?
— Хто сказав тобі таку дурницю? — запитав Роман, здивований почутим.
— Мама Тоні… І це не дурниця. Вони сиділи разом за столом у Хризонівни і Маргарита розповідала, що… вона зустрічається з ним з минулого літа… весь цей час… він був з нею… — Лора закрила очі, і сльози полились мало не суцільним потоком з її очей. Усвідомлення невірності Степана обпікало серце. Вона чекала, вірила, сподівалася, а у нього була інша. Марго була з ним ще до того, як він її ВІДПУСТИВ.
Роман насупився. Це було правдою. З Марго друг дійсно мав зв’язок з літа і коли приїздив у вересні, то Лора просто промайнула між його ночами з іншою, від якої приїхав і до якої той потім повернувся. Так, з Лорою все було більш чуттєво і емоційно, але Степан просто зробив так, як вважав правильним: дав їй свободу від себе і від Фурії, особливо не турбуючись про те, що робить їй боляче. Не вперше. Переживе. Думав, що на цьому їхні стосунки закінчено. Приїхавши у грудні побачив, що вона лповернула всі його подарунки. Зачепило… Але ж він її відпустив, нехай йде. Вона вільна. У кожного відтепер своє життя.