Категорії
Фантомна Довіра

⌘ 31

На завтра у Лори не було практики. Два вільні дні. Вони відкинули пропозицію Бакеро повечеряти разом у ресторані. Сказали, що нікуди не хочуть йти, хотіли побути вдвох, але Тоня і Бакеро приїхали до них ввечері з піцою і пивом. В квартирі є ще одна вільна спальня — заночують. Завтра все одно нікому нікуди не потрібно їхати.

Тоня з порогу почала щебетати, що потрібно негайно обговорити дату весілля.

— Цього року весілля не буде, — спокійно сказав Степан.

— Що? Як це не буде? — майже одночасно запитали гості.

— У мене є одна справа з Фурією, тому — весілля переноситься на рік.

— Бляха, Степане… — Бакеро шумно поставив коробки з піцою на стіл, — ти ж обіцяв, що то була твоя остання поїздка!

— Обставини змінились. Я ще дещо маю зробити.

— Це твоє “дещо” — ніколи не закінчиться! Ну невже ти не розумієш, що тобі не варто мати щось спільне з Фурією?!

— Бакеро, охолонь. Ця справа важлива і я не можу їй відмовити, бо і сам зацікавлений.

— Звичайно… — Бакеро поглянув скоса на Лору, що стояла у кутку біля плити. Дівчина була засмучена, але трималася. — І коли ти їдеш?

— 12 червня маю бути в Бургасі.

— Але ж це день народження Лариси! — обурено вигукнула Тоня.

— Так, я знаю, але інакше — ніяк.

— В мене апетит пропав, — буркнула Тоня і сіла за стіл. — Відьмак, ти — падлюка…

Степан проігнорував слова сусідки і озирнувся на Ларису, котра сумно усміхнулась йому у відповідь.

— Це звичайний день народження. Навіть не кругла дата… Можна буде пізніше відсвяткувати, якось… — промовила вона і, підійшовши ближче до Степана, обійняла його за талію. Ці слова давались їй важко. Рік тому, на свій день народження вона зустріла його після семи років невідомості. А цього року на свій день народження — вона буде сама. Без нього.

— Коли пізніше? Ми 15-го летимо в Англію, — обурено вимовила Тоня. — Весілля відмінив, з днем народження не привітаєш… Що ти за людина, Відьмак? Де ти лишень такий нестерпний взявся?.. От правду твоя бабуся каже… Такий же ж, що сили немає.

— Значить, відірвемось на моєму дні народження так, щоб ще тиждень про святкування і не думалося, — Степан пригорнув до себе Лору.

— Ой, я от так і бачу, як ти будеш відриватися… сядеш з одним пивом і весь вечір будеш цідити, типу “я присутній, дурійте”, — зітхнув Бакеро. — Бонд… От правда… Ти мене просто вбиваєш. А ти, Русалко — ти свята… Як ти терпиш цього паразита поруч з собою? Він же всю твою молодість буде десь лазити…

Вона нічого не відповіла. Розуміла, що Степан не може і не хоче відмовлятися від пропозиції Фурії… та і бажання його особливо не має значення, бо у будь-якому випадку він це зробить. І заради неї, і заради Бакеро, і заради себе… 

Тоня відійшла від почутої новини і згодом вже весело розповідала про те, куди планує піти і що відвідає в першу чергу на новому місці. Степан озвучував свою думку про згадані місця, а Лора сиділа і лише слухала.

Степан не казав Бакеро, що ця його нова робота дісталася йому стараннями Фурії. Не казав, що це пастка. Не казав, що бере на себе обов’язок і відповідальність, щоб у друга все було добре і йому не зробили підставу. Він не припускав провалу… Хоче, щоб друг поїхав і заробив на омріяне житло, бо через гордість не хотів брати гроші в борг… Степан житло тепер — має, і не одне. Ця квартира, дім бабусі… Не казав, що робить це заради Лори… Заради помсти за своїх батьків.

Коментарі з Facebook