Пригорнувшись до його грудей, Лариса невдовзі заспокоїлася. За дверима чулося бурчання Таїси і голос Тетяни, котра виступала в ролі “адвоката”.
— Не виходять — значить зайняті, — безапеляційно казала менша сестра.
— То може їх якось прискорити? — обурювалася Тая.
— Прискорити? Це жарт? Поспіх доречний лише при ловах бліх, шановна. Ваша кімната — нагорі, двері ліворуч. Можете занести свої речі, поки що, — сказала Тетяна і почувся сміх Вадима.
— Дитино, скільки тобі років? — Таїса була шокована тоном і словами дівчини.
— На горщик ходжу самостійно, але, як каже Роман, повна кримінальна відповідальність ще мені не світить.
— Роман? Бондаренко? — не приховуючи здивування, запитала Таїса, — ти його знаєш?
— Звичайно. Він вів розлучення моїх батьків.
— Як ціка-а-аво… — протягнула Тая і пішла за чоловіком нагору.
На шашлик прийшов і Єгор, з пляшкою якогось червоного вина, котре сподобалось Таїсі і вона дуже його вихваляла. Лариса вийшла пізніше, бо довелося прикладати до очей лід, щоб хоч трохи зняти набряк. Ну для чого, питається, ревіла?
Шашлик вже посмажили і вона сіла за стіл на диванчик, поруч зі Степаном. Він одразу ж обійняв її і поцілував, поглядом оцінивши її стан — заспокоїлася. Їсти їй не хотілося, але спробувала один шматочок м’яса. Пізніше вона захотіла трав’яного чаю і пішла робити його сама, хоча Степан пропонував свою допомогу.
— Спілкуйся, я впораюся, — вона похитала головою, — це ж не складно.
Таїса пішла за нею слідом. Лора набрала чайник і увімкнула його, боковим зором помітивши компанію, сама тим часом дістала з полиці чашку.
— Ти будеш чай? — запитала вона Таю.
— Ні. Я прийшла з іншого приводу. Твоя сестра сказала, що Роман вів розлучення ваших батьків.
— Це правда.
— Він хороший адвокат у цих питаннях… — Таїса провела рукою по поверхні барної стійки. — Це Степан його попросив?
— Так. Уклали мирову і батько повернувся в Португалію.
— О, в тебе батько за кордоном… — протягнула блондинка.
— Так. Але у нього там інша родина.
— А Роман… Які у тебе з ним стосунки?
Лариса озирнулась і зміряла Таїсу поглядом.
— Ніяких. З чого б це у мене з ним були якісь стосунки?
— Лоро… Ти мені не подобаєшся. Я не буду прикидатися, але все ж я маю тобі розказати дещо, про що Степан навряд чи розповість тобі найближчим часом…
— Про що ти?
— Два роки тому у Степана була дівчина. Анютка. А знаєш… Гм… — Таїса розглядала Ларису примруживши погляд. — Вони всі були твого типажу. Завжди… Зелені очі, каштанове волосся… Анюта була не така симпатична, як ти, але теж дуже мила. Це я тобі відверто кажу, бо заперечувати твою красу немає сенсу… — Таїса сіла на барний стільчик і поглянула на приголомшену її відвертостями Лору. — Що? Я правду кажу. Ти дуже гарна, Лоро. І це всі бачать. Так от… Степан був тоді в Африці. Мав поїхати на пару місяців, а застряг на півроку. У Руанді роком раніше відбувся геноцид якихось там народів, вбили майже мільйон людей… їх просто вбивали, як худобу… ще стратили бельгійських миротворців… — Таїса поморщила ніс, — я коли читала звіти — мене аж нудило… Чесне слово, я не уявляю, як він там може перебувати… Але зараз не про те. Поки Степана не було — Анюта загуляла з Романом. Настільки, що переїхала до нього жити. Коли він повернувся, Роман сам йому сказав, що Анюта тепер з ним. У них, правда, нічого не вийшло, через пару місяців дівчина стала йому не цікава… Потім у Степана була Ксюша. Знову твій типаж… — Таїса зітхнула, — вона була перукарем, почали зустрічатись і все у них було добре, а потім вона відкрила свою перукарню, у хорошому місці і віддалилася від Степана. Просто все враз обірвала.
Лариса відчула, як все похололо всередині. Це відкриття власної справи не могло відбутися без участі Фурії…