Таїса і Катя хотіли продовжити вечір і поїхати на дискотеку. Вони перебирали можливі варіанти і зупинилися на “River Palace”. Степан поглянув на Лору. Дівчина виглядала втомленою, і навряд чи шумний відпочинок зараз би їй підійшов, тому вирішив запитати.
— Ти як?
— Я… — вона поглянула на нього: гетерохромні очі дивилися пильно і, здавалося, бачили її наскрізь. — Втомилася…
— Ми пас, — сказав Степан, обійнявши Лору за плечі і пригорнувши до себе.
— Що?! Бонд, ну що це таке? — обурилася Таїса. — Ми ж так рідко бачимося останнім часом… Не хочеш танцювати — будеш сидіти в барі і дивитися на нас.
— На вас? — уточнив Степан, піднявши брови.
— Ну на Лору свою будеш дивитися, — буркнула Тая. — Пої-і-іхали… Лора, ти раніше була в “Рівері”? — запитала Тая.
— Ні.
— Невже тобі не цікаво? Це ж круте місце! Розважальний комплекс прямо на воді, на набережній Дніпра. У них — офігенна дискотека, — вихваляла заклад Катя.
— Я думаю, що поняття крутості у кожного — своє, — сказала Лора. — Принаймні для мене дуже крутим є те місце, де ми були вчора…
Вона повернулася до Степана, і він зустрів її погляд усмішкою. Так, вчорашній вечір на хуторі був і справді крутим… чарівним.
— А де ви вчора були? — запитала Таїса.
— За містом, — сказав Степан, так само обіймаючи Лору.
— І зараз поїдете туди? У своє круте селище? — вона скривилася, не розуміла цього захоплення провінцією.
— Вчора ми були не в селищі і сьогодні вже, мабуть, туди не поїдемо, залишимось у Києві… Поїдемо додому завтра вранці. Так, мАла? — він зазирнув Лорі в обличчя.
— Так, — вона кивнула. День був дуже довгий, і зараз, після вечері і сидіння у заповненому людьми залі, Лариса відчувала, що страшенно втомилася. Тая і Катя перезирнулися. Ну нічого собі… Залишаються ночувати в Києві? Разом?
— В Рівер ми сходимо іншим разом. Можливо, Бакеро складе нам компанію, — сказав Степан.— А ви їдьте, розважайтеся.
— Бонд, ти став якийсь нудний, — скривилася Таїса.
— Лора втомилася. І ми не поїдемо ні в Рівер, ні в будь яке інше шумне місце.
— Ларисо, ну як так? Ну що ти, як пенсія? Ти ж серед нас наймолодша! У тебе має енергії бути найбільше, — не заспокоювалася Тая.
— У мене сьогодні дуже складний день…
— Які складності можуть бути у молодої дівчини? Чи в тебе місячні? — незадоволено сказала Тая.
Лора не очікувала таких відвертостей. Вона здивовано поглянула на блондинку, потім на Степана, шукаючи в ньому підтримки.
— Таїсо, спокійніше, — сказав він. — Ми приїхали сюди з лікарні, тому давай ти не будеш нападати на Ларису, бо нас могло тут не бути взагалі.
— З лікарні? А що трапилося? — Катерина уважно поглянула на дівчину. Вона її раніше не бачила і не могла помітити змін. Ну, так, очі, наче, трохи набряклі… мабуть, плакала… від чого?
— Дещо трапилось, але вже все гаразд, — Степан покликав офіціанта. Потрібно розрахуватись і їхати звідси.