Категорії
Межі пристойності

✾ 50

Злата підвелась і сіла на ліжку. Так, вона тепер його дружина, але Лідія — його мати… Вона не має права, не може і не хоче перешкоджати матері побачити сина.

— Я зараз вийду, — сказала вона і, поправивши волосся, пішла до дверей, озирнулась на Артура, котрий усміхнувся їй, і вийшла.

В коридорі була не лише Лідія, а ще й Жанна з Артемом. Свекруха, задерши голову, пройшла повз Злату, навмисне штовхнувши плечем, і зайшла до палати.

Жанна кинулася до подруги і обійняла.

— Златко… — подруга міцно притисла її до себе, а потім, відхилившись, пильно оглянула її обличчя. — На тобі лиця нема… Лікар же сказав, що Артуру краще, а як на тебе глянути, то наче не дуже.

— Йому краще, це правда, — Злата кивнула і обхопила себе руками. — Гору знайшли?

— Ні, — Артем похитав головою. — Десь сховався, пацюк. Рушницю знайшли, кинув у лісосмузі. З неї він зробив два постріли. Один потрапив в Артура, другий в машину Дениса. Видно, руки тремтіли…

— Якби він влучив в серце… — Злата закрила обличчя руками, — або в голову…

— Злато, все ж обійшлось. Артур живий, все буде добре, ну? — Жанна обійняла подругу.

З палати почулися крики Лідії. Медсестра, піднявшись із посту, пішла до палати і відчинивши двері, суворо промовила:

— Шановні, спокійніше. Інакше я попрошу вас обох піти звідси.

— Добре! Я зрозуміла! Так от, ця мала сучка… — огризнулася Лідія й продовжила свій монолог тихіше.

Медсестра зачинила двері і, співчутливо поглянувши на Злату, пішла на пост. Зі сходів до коридору зайшов Андрій з трьома кавами в лоточку.

— Злато, — він усміхнувся і обійняв сестру вільною рукою. — Привіт, каву будеш?

— Буду, — вона прийняла з його рук паперову тару з ароматним напоєм.— А ти чому не в школі?

— Та сьогодні чотири уроки, далі наші поїхали на змагання, а я — сюди. А де ця криклива?

— Якщо ти за мою маму, то вона в Артура, — насупився Артем.

— Про неї. Вона у вас там так кричить, що у нас вдома чути.

— У нас вдома? — Здивувалась Злата. — Жанно, а вона що, у тебе живе?

— Так, — руденька криво усміхнулась.— Лілія в тебе, а Лідія в мене.

— Зрозуміло…

— Ну, у тебе ж вдома нема місця, та й умови не дуже… — протягнула Жанна.

Злата нічого не відповіла. Вона знала, що її будинок програвав по всім показникам будинку Жанни, але зайве нагадування про це було неприємним. Кава якось моментально стала занадто вже гарячою й застрягла в горлі.

— Ви теж хочете побачити Артура? — звернулася Злата до Артема.

— Хотілось би.

— Вони вийдуть — зайдете…

Щоб заповнити мовчання, Андрій почав розповідати сестрі про успіхи в школі. Вона кивала і неуважно слухала, поглядаючи на двері палати.

Коментарі з Facebook