У Жанни теж був старший брат, Сергій, старший за неї на вісім років, але без маминого контролю й погодження не робив нічого. Навіть одружився на дівчині, яку погодила мама, а був же інший варіант… Валя… Якою ж вони були гарною парою, як світилися поруч одне з одним… Валя не підходила матері, бо була з проблемної бідної родини. Навіть той факт, що Валя — донька її покійної подруги, не зупинив маму від плану їх розлучити.
Раїса відправила сина до сестри у Вінницю і там же знайшла йому ГІДНУ пару. Повернувся він вже одруженим. Катька, дружина Сергія, всім своїм виглядом показувала, що вона тепер в статусі дружини, і не підпускала до свого чоловіка нікого, навіть ворожо зустрічала вже скалічену Злату, бачачи в ній шпигуна Валентини.
Валя дуже важко переживала присутність Сергія з дружиною і через місяць пішла з дому. Наскільки було відомо Жанні, після одруження Сергія вони жодного разу більше не розмовляли і брат завжди опускав очі, коли зустрічався з нею випадково в місті.
Вона дивувалася, як брат міг так вчинити з Валентиною? Вони ж виросли всі разом, бігали гратися одне до одного, відхиляючи дошку в паркані, потім дід Валі й Злати зробив їм перелаз, і вони ганяли одне до одного…
На цьому ж перелазі Сергій і Валя вперше цілувались, а Жанна й Злата спостерігали за ними з кущів…
Сергій, на думку матері, має все, що потрібно для щастя. У нього є: дружина, донька (треба ще сина), будинок, машина, широке коло потрібних друзів і НОРМАЛЬНИХ родичів. Але Жанна не помічала щасливого блиску в очах брата. Він зрадив Валю, зрадив своє щастя… І на похорон він не приїхав…
Артем і Артур були іншими. Жанна чула, бачила, розуміла, що мама в них теж не подарунок, але хлопці маневрували і робили так, як хотіли самі, не здавались.
Раптова зміна поведінки мами її засмутила. Раніше Раїса побачила Артура — хлопця, що привіз їх з Решетилівки на хорошій машині, не вагаючись витратив великі гроші на операцію Валі, заплатив борг… Багатий. Його брат виглядав для неї теж досить пристойним варіантом, навіть запросила його в дім на цю ніч. А виявляється, хлопці можуть не просто приїхати й витрачати великі кошти — вони ще можуть піти і відгамселити Толіка Гору так, що той ледь живий… Такий тип зятя не поєднувався з поняттями нормальності для Раїси, він не вписувався в її межі пристойності.
Жанна фізично відчула, як засмоктало під ложечкою: вона дуже хоче стати частиною сім’ї Артема…
Артур і Злата прокинулися від сирен та просто лежали обіймаючись, потім вирішили таки піти поснідати. Вийшли з кімнати вони близько восьмої ранку.
Дівчина пішла до рукомийника на кухню, вмити лице, а Артур зібрався на перекур, але зіткнувся з Раїсою у вхідних дверях.
— Доброго ранку, — привітався він.
— Доброго… — видихнула вона трохи невдоволено.
— Ви хочете мені щось сказати? — Артур уважно дивився на її лице.
— Я бачила, що ти з ним зробив. Це жахливо!..
— Вам його шкода? — беземоційно запитав Артур.
— Ну, він же жива людина!.. — вона намагалась стишувати голос, зриваючись на писк.
— Ця людина планувала відловити дівчат по черзі, спочатку Злату, потім вашу доньку, пані Раю. Цікаво, чи вважали б ви його людиною, якби він зґвалтував вашу “малу руду відьму”, як планував? — Артур навис над жінкою, вдивляючись у її перелякані очі. — Якщо вам так шкода вашого любого сусіда, то занесіть йому передачку в лікарню. Пюрешечку там різну, бульйончик, щоб швидше відновився і зробив задумане.
Сказавши це, Артур вийшов. Закуривши, він набрав брата, і невдовзі той підігнав машину до будинку Злати.
Марина погодувала Білого в кімнаті й почала накривати стіл для сніданку на вулиці, Жанна їй допомагала. Сіли снідати.
Андрій прийшов до столу останнім, привітався, всівся за стіл.
— А що ото вищало вранці?
— Хтось дядька Толіка відгамселив, повезли в лікарню, — сказала Жанна, накладаючи собі салат.
— Сильно? — з надією запитав хлопець.
— Нормально так. Обличчя — суцільне місиво, і руки поламані, — додала дівчина, відставляючи салатницю.
— Класссс… — хлопець радісно стис кулаки. — Так йому, гаду.
Злата питально поглянула в очі Артуру, він кілька секунд дивився мовчки, нічого не відповідаючи, потім поклав руку на її спину і, наблизившись, поцілував у тім’я. Дівчина перевела подих. Вона все зрозуміла. Це зробив він. Через неї. Вона ще раз поглянула йому в очі, вже без питання, а з вдячністю, Артур ледь помітно всміхнувся і вперся чолом в її чоло.
Артем сидів навпроти них і з цікавістю стежив за цим німим діалогом. Йому подобалося те, що він бачив.. І важко було сказати, що саме втішало його більше: що Артур і Злата розуміють одне одного без слів чи такий незвичний щасливий вираз на обличчі брата в її присутності?
Той же щасливий вираз обличчя Артура він спостерігав всю дорогу у дзеркалі заднього виду дорогою на Київ. Артем був радий, що став брату в нагоді у цій поїздці. Єдине, що викликало непевність — Жанна. ЇЇ мамі він не подобався, мама, власне, йому теж. Взаємно. Дівчина після вечірньої розмови і того, що вона побачила вранці, з ним майже не розмовляла… Ну, отже, так і буде. Знайти іншу руденьку для нього абсолютно не проблема…