— Мені залишіть шматочок, — буркнув Матвій, розуміючи, що все дійство буде без його участі.
— Ми подумаємо, — вишкірилась руденька.
Спонтанна ідея стала родзинкою цієї частини подвір’я. Матвій ще розповів, що з Борисом вирішили посадити огорожу з дерену, і, ще раз помилувавшись на кострище, вирішили розійтись на сон.
Дівчата попрощалися, піднялися нагору і хотіли сходити в душ перед сном, але він виявився зачиненим.
— Не зрозуміла… — Жанна сильніше смикнула двері — ті не піддавалися.
З сусідньої кімнати вийшла Стелла.
— Чого ти їх ламаєш? Не бачиш, що зачинені?
— А чому зачинені? Як нам помитися?
— Там Борис переклав плитку, що хиталася. Треба, щоб застигло. Йдіть на вулицю митися.
— Але там холодно!
— А вода — тепла. Тут зачинено. Або йдіть митися на вулицю, або лягайте немиті. Добраніч, — Стелла зникла з того боку дверей.
— Супер! — вигукнула Жанна і пішла сходами вниз. Хлопці здивувалися, побачивши дівчат знову.
— Оце так сюрприз, — сказав Матвій.
— Ага, сюрприз, — буркнула Жанна і пішла до вуличних душових кабін.
— Що сталося? — поцікавився Артур.
— У душі на другому поверсі переклали плитку, і Стелла його зачинила, — пояснила Злата, — а нам сказала митися на вулиці або лягати немитими.
— А ви не змерзнете?
— Не знаю… — знизала плечима Злата.
Жанна відкрила воду в душі. Вода була тепла, але не дуже. А в поєднанні з прохолодним повітрям таке миття було ризикованою ідеєю, де бажання чистоти межувало з можливістю підхопити застуду. Перше перемогло.
Швидко намилившись, намагаючись не намочити волосся, дівчата, стримуючи крики від холоду, змивали гель для душу.
— Треба було митися милом, а не гелем, його легше змивати, лишай все тут, завтра заберемо, — цокаючи зубами, сказала Жанна.
Швидко, закутавшись у рушник, вона побігла до кімнати. Злата змила з себе піну, потяглася закрити воду — ніяк. Спробувала ще — вона ледь дотягувалась. Або її сили не вистачало, або кран заклинило. Що ж робити?
— Артуре, ти тут? — запитала вона несміливо.
— Так… — почувся його голос за стінкою кабіни. Він не міг піти й лишити її саму тут вночі. Чекав. Златі була приємною його турбота.
— Я не можу закрити кран.
— Можна зайти?
— Так, — Злата замоталася рушником і відійшла у бік.
Його темна фігура зайшла в кабінку і, не без зусилля, він таки перекрив воду. Повернувся до неї.
Момент був би дуже інтимним за інших обставин. Вони вдвох, у тісній кабінці, вона — гола, лише в одному рушнику, але шлейф цього складного дня і її цокаючі зуби абсолютно анулювали всі тілесні пориви.
— Біжи, ховайся під ковдру, — сказав він дівчині, і та швиденько побігла до своєї кімнати. — А мені холодний душ абсолютно не завадить… — сказав сам до себе Артур і почав роздягатися. Треба себе охолодити.