Степан поводився як завжди. Лора була здивована, але рада побачити Тоню. Бакеро тримався демонстративно відсторонено і байдуже. Софія мовчала.
Тоня, розуміючи, що її тут ніхто не чекав, жартома сказала, що вітає їх усіх з одруженнями, і хлопці стримано подякували. Сказала, що прийшла не до них, а до Хризонівни і пішла до будинку. Бабуся саме колихала правнучку і, щоб не розбудити дитину, запропонувала піти розмовляти на кухню. Нічого нового Віра Хризонівна Тоні не сказала, всі новини вона вже чула від мами і Ірини, хіба що те, що Степан нещодавно прилетів звідкись, їздив по роботі (з Африки, з Сьєрра-Леоне) та ще Бакеро вирішив будувати будинок… ГОСПОДИНЕЮ в будинку буде його дружина — Софія… (Вони виховують сина і доньку. Діти ще школярі.)
Тоня ще не вийшла заміж, дітей не має. Періодично вона знаходить собі “спонсорів”, але стосунки, як правило, тривають від кількох місяців до року, і після чергового розриву вона знову повертається в будинок мами. У Ніни Григорівни і Андрія Семеновича окрім Дарини, через три роки народився ще син. Обоє зараз — студенти.
Питання з будинком Ільченків Степан і Роман вирішили разом. Соломія Петрівна погодилася на виплату частки спадку Мирослави. Всі папери оформили і Людмила Василівна стала одноосібною власницею будинку. Того року саме провели водогін на їхній вулиці, і Степан оплатив підведення водопостачання до будинку, а також його ремонт і добудову. Створив для тещі комфортні умови.
Пояснюючи Кірі Дмитрівні своє розуміння кохання під час їхньої останньої бесіди, Степан навіть не уявляв, що всі наступні роки свого життя, кожне сказане ним слово він буде доводити особисто сотні, якщо не тисячі разів.
“Кохання це не лише секс. Це довіра, це турбота, це ті відчуття, які виникають у присутності одне одного, це усвідомлений вибір лишитися з цією людиною, щоб не трапилося.”
Він не полишив Африку, хоча хотів. Вийти з цього зачарованого кола було непросто. Але тепер над ним не нависала Фурія, ніхто не підганяв, і він мав більшу свободу. Його звіти, спостереження і рекомендації мали значення для введення миротворчих місій до ряду африканських країн. Не лише його одного, але його ТАКОЖ, бо такі, як Степан ще були. Він намагався бути корисним.
(На початку травня 2000 року співробітники Організації Об’єднаних Націй (близько 350 чоловік) були захоплені бійцями Об’єднаного революційного фронту Сьєрра-Леоне відразу після того, як звідти були виведені останні нігерійські підрозділи зі складу Західно-Африканських інтервенційних сил, які захищали уряд в ході восьмирічної громадянської війни. Виведення військ було здійснено відповідно до досягнутих минулого літа домовленостей, згідно з якими контроль за роззброєнням повстанців лягав на миротворчі сили ООН.
17 травня 2000 року було заарештовано бунтівного лідера Революційного об’єднаного фронту Фоді Санко і про місцезнаходження якого нічого не було відомо вже тиждень. Він був схоплений урядовими військами Сьєрра-Леоне. З Фрітауна, столиці Сьєрра-Леоне, Фадо було вивезено вертольотом британських військ. Після арешту свого лідера ОРФ звільнило 80 заручників.
(Санко вивезли до Нігерії і згодом повернули демократичному уряду Сьєрра-Леоне. Суд виніс йому вирок — смертна кара, але Фадо Санко до неї не дожив, помер у лікарні від інфаркту.)
У Фрітауні тим часом тривали зіткнення між британським контингентом ООН і повстанцями, пов’язані з арештом лідера сепаратистів. Наростала занепокоєність Лондона, у “зв’язку зі справами в цій західно-африканській країні”, що викликало тривогу в політичній опозиції Великобританії, оскільки саме ця країна внесла пропозицію про збільшення контингенту миротворчих сил ООН до 13 тисяч…
Ситуація наближалася до патової. Тому… Нігерійські вертольоти в терміновому порядку доставили до Фрітауна підкріплення: кілька сотень військовослужбовців ЕКОМОГ (економічного співтовариства західно-африканських держав) і камаджорів — мисливців, які воювали на боці законного уряду країни. Серед останніх, під час цієї операції, можна було зустріти бійців у віці від 8 до 70 років. Своє вміння маскуватися і вдаватися до військових хитрощів мисливці вдало використовували під час цієї операції. Хоча, як завжди. Камаджори влаштовували засідки, переодягаючись в жіночий одяг. В результаті нічого не підозрюючі повстанці втрачали десятки чоловік убитими і пораненими при кожній зустрічі з войовничими мисливцями.
Нігерійський контингент ООН, знаходячись на блокпостах, відстрілював ребелів без права здачі останніх. Полонених не брали принципово. Офіційного наказу на фізичне винищення ребелів не було, але миротворці діяли саме так.
Сьерра-Леоне вистояла. Як і сусідня Ліберія
Джерело: un.org та wikipedia.org)
Після відпочинку на дачі і святкування днів народження Степан пробув з родиною трохи більше місця і знову був змушений їхати. Щоб Лариса не сумувала, до неї приїхала Тетяна, а потім мама і Хризонівна. У серпні на дачі з’явився Єгор. Він приходив в гості мало не щовечора. Тетяна приймала його знаки уваги, жартома запитуючи, скільки зошитів він вже списав?
Лариса не коментувала поведінку сестри, вона була занурена у власні думки про її теперішнє життя і стосунки з чоловіком. Знала, куди він їде, і дуже хвилювалась за нього. Сумувала.
Меланія воліла цілими днями плескатись у морі, тому забрати її в дім було непростою задачею. Цей клопіт мужньо брали на себе обидві бабусі.
Степан приїхав в серпні і своєю появою повернув Ларисі барви життя. Єгор був радий зустріти давнього знайомого. Вони довго розмовляли в альтанці про життя, про політику… Наступного дня Єгор збирався на день народження, тому обіцяв прийти післязавтра.