Ігор, несподівано, проявив цікавість до Пилявець Олени. Незважаючи на те, що дівчина була дружкою, а дружбою був Роман, танцювала дівчина переважно з Ігорем. Роман не заперечував, ця дівчина його не цікавила. Іщенко заперечував, але міг лише дивитися на Олену і її кремезного кавалера, котрий майже через рік стане її чоловіком і Ігор з Оленою святкуватимуть весілля у цій самій залі (вони досі у шлюбі, виховують двох синів).
Тетяну забрав ближче до себе Костик і весь вечір вони не відходили одне від одного. (Їхнє “просто спілкування” триватиме ще три роки і закінчиться шлюбом. Костик стане психологом. Дуже хорошим психологом, як і передбачала Лариса. Тетяна не знала куди піти вчитися, зрештою вирішила, що хоче бути вчителькою початкових класів. Вона отримала диплом, але не пропрацювала жодного дня. Займається родиною. У Костянтина з Тетяною донька і син.)
Під час святкування Зоя підійшла до молодят з привітанням, і Лора зустріла лікарку радісно, на відміну від Степана. Він був дуже стриманим, не дався їй в обійми, чим здивував дружину. Зоя ж усе зрозуміла. (Вона запросить Степана на обід після Нового року і вибачатиметься, намагатиметься пояснити свою тодішню позицію стосовно дитини. Він її вислухає, скаже, що розуміє, що не сердиться, але навряд чи колись зможе забути сказані нею слова. Колишніх дружніх стосунків між ними більше не буде ніколи.)
Одруження Відьмака з Ларисою Ільченко стало новиною номер один серед пліткарок селища, але ненадовго. 15 грудня на хутір до батька повернувся Бакеро. САМ. Без Тоні. Як? Чому?
Тоні дуже сподобалося жити в Англії. В Лондоні. Це був інший світ. Після життя у селищі і Києві кінця 90-х — контраст був разючим.
Перші дні, по приїздові, Тоня і Бакеро прогулялися по Лондону, відвідали різні цікаві місця. Надалі вона досліджувала місто самостійно, а він — працював. Велика кількість “Costa Coffee” і “Starbucks”, в яких можна було купити сендвічі, салати і, звісно, каву, а час очікування в черзі складав не більше двох хвилин — не стимулювала Тоню до готування їжі вдома. Навпаки. Вона приносила їжу з фастфуда чи з мережевих пекарень. Іноді навіть з “McDonald’s”, хоча Бакеро вважав його в Лондоні зовсім не їстівним. Просив Тоню хоч іноді щось готувати. Щось просте, хоч би й бульйон — Тоня не хотіла стояти біля плити: вона насолоджувалася містом і цілими днями досліджувала його. Намагалася вчити мову — виходило. Бакеро готував сам, перед роботою, щоб, повернувшись на квартиру після зміни, лише розігріти. Вирісши на домашніх супах мами-Галі не міг жити на фастфуді. Потім трапилася підстава і безтурботне життя Тоні опинилося під загрозою. У перших числах вересня казино виявило недостачу фішок. Поліція. Адвокати. Прилетів Степан на один день — Бакеро відпустили і вибачились. З’ясувалося, що трапилось непорозуміння.
Наступного разу Степан прилетів у Лондон ввечері 15 жовтня 1998 року, у четвер, і повернувся до Москви у суботу ввечері, 17 жовтня: мав справи, заразом і зазирнув до друга. Під час цього візиту Степан розповів про те, що його квартиру “слухали” і почули багато зайвого з розмов Лариси та її сестри, що вся ця робота Бакеро в Лондоні — план Фурії. Пастка.
Лариса… Як же Тоня сердилася тоді на подругу. Та й не лише вона. Як виявилося, Степан теж сердився на Лору, і в нього вже давно з’явилась у Москві інша. Ну і правильно. Так тій Ларисці і треба. Бакеро, правда, чомусь намагався виправдати Лору, та говорив Степану, що це помилка, що той буде жалкувати про цей розрив. Ну нічого собі! Тоня бурчала, хоча і розуміла, що до підстави в казино Лора не має жодного стосунку. Друг не погоджувався. У вересні він остаточно розірвав з Ларисою стосунки. Так буде краще для всіх. Вони обоє відтепер — ВІЛЬНІ.
Вдома Тоня виказала все цигану в очі. Навіщо він захищає Лору? І вони вперше посварилися. Сказали одне одному багато зайвого. Потім був бурхливий секс і вони нібито помирилися, але озвучені претензії кожен з них запам’ятав.
17 жовтня Степан запросив їх до ресторану, хотів пообідати з ними перед своїм поверненням до Москви. Вони вже майже виходили з дому, коли подзвонила Лариса і повідомила, що у Тоні народилась сестра. Розмова не вийшла. По-перше, вона була сердита на Ларису вже через саме її існування, а по-друге, Тоня нічого не хотіла знати про свою матір і “того чоловіка”. Вона не стримувала себе у висловлюваннях на адресу подруги, як вона тоді заявила — колишньої.
Бакеро і Тоня жили в Лондоні. Вона завела собі нових друзів, з якими ходила гуляти на різні вечірки, інода брала з собою Бакеро. Йому не подобалася її нова компанія. Занадто дивні. Вони, часом, не на коксі сидять? Але Тоня переконувала його, що наркотики вони не вживають. Насправі вживали і пропонували їй, та вона відмовлялась. Щоб він менше бурчав — почала щось іноді готувати вдома.
У квітні, зателефонувавши додому, Бакеро дізнався новини про те, що літак Степана впав у джунглях Колумбії і що до Хризонівни на день народження приїздила “наречена Степана”. А Лариса? А Лариса ще з грудня не живе у селищі. Приїхало синє авто і забрало її. Невже Роман?.. Ці новини засмутили цигана. Він бачив, як Степан і Лариса доповнювали одне одного, на його погляд — вони були ІДЕАЛЬНОЮ парою. Захоплювався соціонікою і за своїми спостереженнями вже давно вивів до яких соціонічних типів вони належали (знав, що вони є соціонічними дуалами, між якими можливі найгармонійніші стосунки) і архетип їхніх відносин — просто вражаюча класика — “лицар —принцеса” — ідеальне поєднання… було. Сподівався, що згодом вони все одно зійдуться, а тут — таке…
Новин про Степана не було, але у червні батько повідомив Бакеро про те, що до селища повернулася Лариса. Не сама, з дитиною, котра народилася на день народження Степана, 9 червня — Меланія Сергіївна. Роман опікується ними, приїжджає дуже часто, а ще — її одногрупники. Бакеро не озвучив нікому своїх підозр, але для нього було очевидним, що дитина — від Степана.
У вересні друг розірвав з Ларисою стосунки? От просто так “взяв і розірвав”? Пішов БЕЗ особливого прощання? А у червні народилась дитина? І від кого ж, цікаво? Якщо друг знайшов собі іншу, то Лора не могла так швидко піти до когось — Бакеро був у цьому переконаний.
Його стосунки з Тонею ставали все прохолоднішими, але з’ясування взаємних претензій постійно відкладалося.