— Шеф, скільки до “двушки”? — запитав Бакеро весело, відчинивши дверцята, і в салон заскочила Тоня. Лора заметушилась на передньому сидінні. Їй сидіти тут чи переходити на заднє? Степан кивнув, щоб не хвилювалась, а Бакеро в той же момент сів поруч з Тонею назад.
— Як для тебе — потрійний тариф, — відповів Степан, повертаючи голову до пасажирів, що вже всілись.
— Ого. А чому потрійний? Погано таксується сьогодні? — засміявся циган.
— Як ви тут без нас? Не сумували? — весело запитала Тоня, питально дивлячись на подругу. Нормально наче виглядає. Її дуже цікавило, як пройшла розмова з Русланом, і як Ларису знайшов Степан, але розпитувати зараз було не дуже зручно. Нічого, Лора сьогодні ночує у неї і вона випитає ВСЕ.
— Все добре, — відповіла подрузі Лора, стримано усміхаючись.
— Потрійний, бо я сьогодні без шашечок, а ОЦЕ — віп обслуговування, воно дорожче, — сказав Степан, ставлячи мигалку на дах машини.
— Бонд, давай! Жми! Там все вже почалось без нас.
— Не питання. Зараз побешкетуємо, — Степан посміхнувся і застібнув на Лорі пас безпеки, сам лишившись не пристібнутим, увімкнув мигалку. — Полетіли?
Чорний Land Cruiser, залишивши парковку, нахабно попрямував зустрічним потоком далі по проспекту, переїхавши у свій потік вже ближче до мосту, котрий проходив над залізничними коліями. Машини його пропускали.
— Степане, що ти робиш?! — голосно обурювалась Тоня, впираючись руками у сидіння перед собою. — Так не можна!
— Тонька, ти зануда! — засміявся він їй у відповідь і додав газу.
— А ти божевільний! Я до тебе в машину більше не сяду!
— Додому як поїдеш, електричкою?
— Псих!
Клуби “Бінго” і “Disco 2000” розташовувались на тій самій стороні проспекту. Відстань між ними становила трохи більше двох кілометрів, котрі вони подолали за лічені хвилини, протягом яких Тоня сварилась на Степана.
Лора, вчепившись правою рукою у дверцята і ледь стримуючи своє захоплення від цього шаленого дійства, усміхалась. Божевільний вчинок Степана їй подобався. Подобалась швидкість, подобалось те, що вони порушують правила і те, як він реагував на сварку Тоні сміхом, їй теж подобалось. Сама від себе не очікувала такої реакції. Ближче до клубу, перед мостом, Степан знову виїхав на зустрічні смуги і, пересікши потік, заїхав на парковку клубу. Тоня тут же спробувала відчинити дверцята і вийти, але вони не відчинялись.
— Не ламай двері, — Степан, сміючись, обернувся до неї.
— Відчини, я хочу стати на тверду землю!
— Тоню, а “Дякую”? Ти ж чемна дівчинка? Дивись як швидко я тебе сюди доставив! Телепорт!
— Дякую! — огризнулась Тоня і Степан відчинив центральний замок.
— Льотчик, — усміхнувся Бакеро і пішов заспокоювати дівчину.
Степан поглянув на Лору, котра ледь стримувала усмішку.
— Будеш теж мене сварити?
— Ні, — вона похитала головою. — Я знаю, що це неправильно, але мені сподобалось.
— І ти не боялась?
— Ні… — Лора з подивом зрозуміла, що і справді не боялась. — Можливо, це тому, що за кермом ти?
Їхні очі зустрілись у довгому погляді. З ним вона не боялась. Невідомо чому була впевнена, що коли він поруч — з нею все буде добре.
— Дякую, — задумливо відповів Степан.
В середині 70-х у Києві звели чотири концертно-танцювальні зали за єдиним типовим проектом: “Современник” в парку ім.Фрунзе, “Ровесник” у парку “Перемога”, “Ліра” в парку ім.Пушкіна та “Юність” у парку “Нивки”.
У 1993 р “Современник” (вул.Фрунзе, 134) став нічним клубом “Hollywood”. (Після реконструкції з 2003 р тут розміщується концерт-хол “FreeДом”. Було ще однойменне казино, котре свого часу закрили).
У 1992 г. “Ровесник” (бул.Перова, 2) переобладнаний під перший київський нічний клуб “New York”. (У 2010 році тут відкрився клуб “Home”, нині — концертно-танцювальна зала “Ровесник”).
“Ліра” (пр.Перемоги, 40-б) в 1992 р перейшла у власність компанії “АККО Інтернешенл” і реконструйована під виставковий центр.
“Юність” (пр.Перемоги, 84) в 1993 р стала нічним клубом “Диско-2000”, (з 1998 р боулінг-клубом “Strike”. Нині — Nyvky-hall.)