Категорії
Фантомна Довіра

⌘ 20

(Почувши першу згадку про ці колючі рослини — полізла шукати що то таке. “Симпатичні” рослинки. Спойлер: про сейбу ще буде, у майбутніх главах. Викладаю фото з інтернету для наочності)

— Степане, а що там лежить ззаду?.. З прицілом?..

— Галиль, — сказав він спокійно, одночасно виводячи авто на дорогу з парковки, у напрямку Бессарабки, щоб звідти через центр і набережну, оминаючи Поділ, потрапити на Куренівку, в квартиру і, нарешті, отримати те, заради чого мчав сюди не розбираючи дороги — СВОЮ НАЯДУ.

— Галиль? А це не…

— Сестричка тої самої, яку ми тоді з тобою відвозили в “Маямі”. Тільки у тої приклад був дерев’яний, з інкрустацією. Треба було тоді тобі її показати. Гарна робота. А ця проста. Робоча.

По спині Лариси пробіг холодок.

— Ти що, когось…

— Лоро, у приціл можна не лише стріляти, — він всміхнувся. — Ще дуже зручно спостерігати. Шкода, що навпроти вікон квартири нема жилого будинку чи жіночого гуртожитку. Одні виробництва. Ех, — він награно зітхнув.

Вона насупилася і поглянула на нього.

— Це жарт, — Степан засміявся і поглянув на Ларису. — Я ж там майже не буваю. Пропадали б такі можливості!

— Попроси Фурію надати тобі інше житло… щоб був гарний вид з вікна, — буркнула Лариса. 

— Коли ти сердишся — ти ще гарніша. І не надувай так губи, бо зараз не доїдемо, спинюся прямо тут, — він зняв руку з коробки передач і торкнувся її щоки, — мАла, я намагаюся відволіктися.

Лариса повернула голову і торкнулася губами його пальців, а він тієї ж миті прибрав руку.

— Будь ласка… — благаючи сказав Степан і спробував зосередитись на дорозі. Лора опустила погляд. Їй теж потрібно відволіктися від думок про нього…

— Ти так просто їздиш зі своїм арсеналом по місту… Не боїшся, що даішники спинять?

— Ні.

— А якщо машину відкриють і вкрадуть?

— Знайду.

— А якщо якась шпана? Як ти відстежиш?

— Проста шпана не зможе відкрити цю машину, а ті, хто можуть — знають, що краще її не чіпати.

Коментарі з Facebook