Знайомство з місцевими вирішили не затягувати, бо плітки могли невдовзі зробити з них мафіозі чи наркодилерів, тому, як би не хотілося лишатись у своїх володіннях, пішли на прогулянку в селище. Найближчий дитячий майданчик був новим і доволі хорошим та складався з корабля з гірками, різних гойдалок, каруселі та великої пісочниці — навіть у столиці такі майданчики є не всюди. Місцева влада дбала про комфорт жителів селища, принаймні, намагалася.
Пісочниця дуже сподобалась дітям. На наступний раз вони принесуть іграшкові самоскиди, бульдозери і пісочні набори: лопатки-граблі-відерця-формочки, незважаючи на те, що Златі пісочниця не подобалася категорично. Після її відвідування вона вимивала пісок у хлопців з найнесподіваніших місць, але йшла туди з дітьми знову, бо хлопцям дуже подобалося: вдома пісочниці не було, пісок був на пляжі, але ж це була осінь, і вони зачинили прохід до річки.
Почали з’являтися знайомі серед місцевих мамочок, бабусь і дідусів, котрі приводили дітлахів гратись. Татусі були не надто частими гостями, та поява Артура, кожного разу з дружиною і дітьми, з часом стимулювала татусів також йти на майданчик з дітьми. Чи то їхні дружини дорікали, що вони не ходять, чи то бажали познайомитися з новими жителями — татусі стали більше проводити часу з дітьми.
Невдовзі після їхнього повернення в Україну, Артуру подзвонила Ліза.
Зі своїм батьком Артур не спілкувався. Той холодно привітав його свого часу з народженням синів, своїх перших онуків, тихою фразою десь збоку, під час вітального дзвінка Людмили. Через Лізу він потім дізнався, що батько висловився про сина, що він “сам грішник і плодить грішників”. Що ж, нехай буде так. Мати Артура не привітала його з батьківством взагалі. Зі слів Артема, вона сказала, що “не приймає таку невістку, і її вибл*дки їй не онуки”. Матір іноді присилає йому смс на день народження, а він, за старою традицією, пересилає гроші їй на день народження. Досі вони не спілкуються.
Така позиція батьків, звичайно, засмучує Артура, але він намагається про це не думати. У нього є його Злата, чудові діти, і він насолоджувався тим, що мав. Без батьків. Власне, як і раніше, після народження, майже все відбувалось в його житті без їхньої участі…
З Лізою Артур спілкувався онлайн всі ці два роки і знав, що школу закінчила сестра дуже добре, що вступила до вишу, на бюджет, як і хотіла. Про особисте сестра не говорила, а він після розмови про Андрія питань не ставив. Проте зміст цієї телефонної розмови був саме про особисте.
Ліза плакала й просила про зустріч. Їхати в місто Артур не хотів. Новий будинок, дружина, діти — і їхати з цього раю? Запрошував її до себе в гості, але вона відмовлялася. Ліза спочатку вперто мовчала про те, що у неї трапилося, хотіла поговорити при зустрічі, але згодом все ж розповіла, що цього літа зустріла Марка Брижатого. Хлопець вже рік вчився в Англії й приїхав до батьків, трошки побути, а потім знову повертався, бо там у нього є певні плани: дні народження друзів, котрі він обіцяв відгуляти з ними. Марк привітав її з закінченням школи, вони разом пообідали в місті, і він запросив її до себе додому.
Ліза вирішила, що настав час стати дорослою і прийняла пропозицію Марка. Поїхала з ним у той день, а після того вони зустрілися ще декілька разів… Їй здавалося, що він її кохає. Був ніжним і уважним, підвозив додому на татовому авто, просив про наступну зустріч, і вона погоджувалася. Пробувши в Києві три тижні, Марк поїхав до Англії.
Дорослішання Лізи після того сталося несподівано занадто швидко: вже в кінці серпня вона зрозуміла, що завагітніла. Написала Марку — той не відповів. Зізналася мамі. Людмила сказала Олексію — той поїхав до хлопця додому.
Розмова Олексія з батьками Марка ні до чого не призвела, про одруження не було й мови, вини свого сина вони не вбачали, та і “невідомо, чи то точно від нього”. Хлопець був єдиним сином і батьки покладали на нього великі сподівання. Одруження з вчорашньою школяркою, донькою “богомільного” — це не те, що вони планували для нього. Сам Марк, після візиту Олексія Петровича до його батьків, не відповідав на її дзвінки і забанив її всюди. Новини про нього дізнавалася від спільних знайомих, знала, що він повернувся на навчання за кордон і викладав у соцмережі світлини з численних гулянок, позуючи щоразу з новою дівчиною…
У Олексія стався інфаркт, одужав. Його дуже хвилювало, що скажуть у церкві про те, що трапилось із Лізою. Він мав отримати відповідальний пост, обговорювалась його кандидатура… Ліза ж не знала, що їй робити взагалі. Лишити дитину, і тим ускладнити собі майбутнє, чи зробити аборт, а потім картати себе цим все життя… Батько з нею не говорив, матір була в розпачі, вишукувала, де допустила помилку у вихованні, що її дитина піддалася гріху. Тому Ліза подзвонила брату…
Артур вислухав сестру мовчки. Та й що він міг сказати? Те, що Марк — м*дак, він їй озвучив вже давно, і вона просила не втручатися в її особисте життя. Говорити ”а я ж тобі казав” було не в його правилах, тому відповів, що підтримає будь-яке її рішення. Це її життя, і рішення приймати лише їй. Він зможе допомогти фінансово і при потребі прийняти в себе. Ліза подякувала брату за підтримку і вирішила залишити дитину. 25 квітня 2013 року Ліза народить доньку, зовні дуже схожу на Марка.
Відповідальний пост Олексій не отримав. Як можна? Він у власній родині не може навести лад, як можна довірити йому церковні справи? Старший син — халдей, донька народила дитину, не будучи у шлюбі… Так, у пристойному домі Олексія з’явилася дівчинка, Павленко Єва Марківна, по-батькові — зі слів матері, і з відсутністю імені у графі “батько” в свідоцтві про народження. Людмила, взявши себе в руки, візьметься доглядати за онукою, щоб Ліза змогла вчитися далі. Артур буде приймати сестру з племінницею влітку і на зимові свята, коли Ліза проситиметься приїхати, допомагатиме їй грошима. Проблем з роботою не мав, працював віддалено, виконуючи різні проекти для Паскаля, Олівера і їхніх знайомих. Фріланс давав йому достатньо коштів для утримання родини, і не тільки.