Категорії
Фантомна Довіра

⌘ 22

— Заборонено керувати гідроциклом у нетверезому стані і користуватися ним вночі. Здається, це навіть в інструкції прописано, — сказав Вадим, — в нашому випадку — не можна одразу ж по двох пунктах.

— О, це точно не про тебе. Ти коли вип’єш — навіть краще водиш, — засмілася Таїса, — такий уважний стаєш.

— Це було один-єдиний раз і ще в універі, тобто давно і неправда.

— Ну то й що? Я на все життя запам’ятала. Ти був тоді такий прикольний! Так кермо тримав акуратно, так на всі боки головою крутив, — не заспокоювалася дружина, — таким смішним був!

— Взагалі то він був не п’яний, — сказав з усмішкою Степан.

— Не п’яний? — Таїса здивувалася. — Як це не п’яний? Він же… Так… Ану розповідайте, ви щось курнули тоді? Вгадала?

Степан з Вадимом засміялися.

— Ні, не курнули, Ромка того вечора ЛСД притяг. Хто ж знав, що доведеться сідати за кермо? — сказав Вадим. — Мені тоді здавалося, що час так повільно тече, а руки стали великими і кермо супроти них було дуже малим! Я його обережно тримав, бо боявся зламати, — сміявся Вадим. — Я поки тебе додому завіз, сім потів зійшло!

— Ах ви — жуки… І я про це дізнаюся лише зараз? А котрий Роман приніс? Бондаренко? Чи Липовецький? — перепитала Тая.

— Та Бондаренко, Липа таким не страждав. Він вже тоді на коксі сидів, а ми шукали більш безпечні засоби розслабитися, — сказав Степан.

— Шукачі, блін, — буркнула Таїса. — Наркомани!

— Та годі тобі, ЛСД і косяк — не викликають залежності, — відмахнувся Степан, — до того ж навіть корисні. Це лише в нашій країні — раптом що, то одразу ж наркоман… От Нідерланди молодці — опіумний закон прийняли на початку століття, королева підписала і все в них окей. Віднесли коноплі до легких наркотиків — при бажанні можеш піти і купити. Кофішопи і хедшопи працюють. Податки наповнюють бюджет. А от у нас — ніз-з-зя-я-я. Весь потік кришується ментами: податків нуль, все в кишеню людям з погонами.

— Та нашим лише дозволь! — заперечила Таїса. — Будуть укурені ганяти на авто!

— А п’яні за кермом тебе не лякають? Ні? Все нормально? До того ж під косяком шансу втрапити в аварію значно менше, повір мені. Я точно знаю. Бо іноді він — єдине, що не дає поїхати дахом. 

— У США, наприклад, в деяких штатах легалізоване медичне використання конопель, по рецепту, — сказав Вадим.

— Так! І онкохворі чи люди з хворобою Альцгеймера можуть полегшити свій стан — тобто влада розуміє потреби громадян, а у нас, навіть по рецепту, не можна. А як алкоголь — то алкоголь МОЖНА. Хоч він шкідливіший і залежність викликає — ніхто не забороняє. Навпаки, пийте, хоч залийтеся. Бо на цьому заробляють інші “пацани”. І відсоток злочинів, вчинених у стані алкогольного сп’яніння, просто шкалить на фоні того, що вчинено під наркотою і то, не під коноплями чи ЛСД, а під важкими. Дозвольте легкі наркотичні засоби — і ситуація зміниться. Але ж ні-і-і, не можна, у нас люди не такі. Та такі самі вони,як і  всюди. Десь багатші, десь бідніші, але люди ВСІ однакові. Питання у владі: десь влада по справжньому піклується про своїх громадян, а десь — лише про свою власну вигоду, і часто лізе у сфери, котрі її особливо і не стосуються.

— Оце тебе понесло, — здивовано сказав Єгор.

— Просто Степан знає про що говорить, — Вадим кивнув і усміхнувся, — він такі-і-і квести проходить…

— А що за квести? — очі Єгора загорілися від цікавості.

— Доки слідство триває — нічого не можу сказати, вибачай, — сказав Степан.

— Ти типу з управління боротьби з цим… як його, незаконним обігом наркотиків?

— Ні, — Степан похитав головою, — я займаюся іншим, просто іноді все переплітається.

— Багато їздиш?

— Так.

— І в багатьох країнах був? — Єгор не відводив від нього зацікавленого погляду.

— В багатьох.

— У скількох?

— Десь в районі сорока.

— Ти ж іще молодий… Коли ти встиг?

— Я рано почав. Ще на останніх курсах. Ну і я ж там у справах. День-два і полетів далі.

— Так а ким ти працюєш? Я теж хочу так по світу поганяти!.. Куди мені цілитися?

Степан похитав головою.

— Навряд чи тобі підійде моя робота. Тобі світить великий і просторий кабінет з секретаркою на вході, — він усміхнувся.

— Звідки ти знаєш?

— Побачиш. Та я і не шукав цю роботу, мені її запропонували.

— Круто!!! — захоплено вигукнув Єгор. — Я теж так хочу!

Коментарі з Facebook