Цей же захоплений погляд Артура Злата зустріла, коли він побачив її у весільній сукні. Загс, фотосесія по місту, перший танець під обрану пісню, який вони репетирували два тижні щовечора, щоразу закінчуючи репетиції в ліжку, але станцювали вони його прекрасно, святкування, конкурси, оригінальні вітання від однокласників і одногрупників Артура, ввечері салют…
Весілля пройшло ІДЕАЛЬНО.
Гості були, переважно, з боку нареченого. Від Злати був брат, бабуся, Марина і батько у візочку, батьки Жанни і Оля з Максимом. Животик Ольги вже помітно покруглів, і Злата заздрісно поглядала на подругу.
Мама Артура не прийшла на весілля, на що дід Петро видав “скорботну” промову, що перша невістка його не жалує, але з Григорієм він таки випив по чарці. Ба, Леся і Гена складали компанію Розарії, дивуючи останню деякими своїми висловами. Домовилися з нею і з Юрієм про те, що осінні й зимові канікули Андрій проведе у них в Києві.
Олексій був зі всією своєю родиною, для них був спеціальний стіл “для віруючих”, за яким також сиділа Оля з чоловіком. Ліза від початку ігнорувала Андрія, але він, привітавшись, зовсім не робив спроб з нею спілкуватися. Компанію йому склала Мілана, витягуючи хлопця майже на всі повільні танці. Він розповів їй про Лізу, і дівчина сказала, що оскільки на весіллі її однолітків нема, то вона бронює його на все святкування. Без питань, так було, навіть, цікавіше.
Денис був чемним і, несподівано, зацікавився Ерікою, як і вона ним. Артур тихенько прошепотів йому на вухо, що вона його кузина, і якщо образить, то яйця накрутить на вуха. Денис засміявся у відповідь і сказав, що сподівався на більш тяжке покарання, але ображати дівчину не збирається.
Переночувавши в готелі, на другий день, ті, хто не за кермом, продовжили святкування, а водії пили мінеральну водичку, скоса поглядаючи на тих, хто міг дозволити собі веселощі. Злата була щасливою. Почувалася як у казці. Каблучку з діамантом тепер підтискала обручка: золота, зі смужкою білого золота, на якій був візерунок — виноградна лоза. Так захотів Артур.
Він обіцяв їй свято — і він його зробив.
Ввечері неділі, 19 вересня, вони відвезли Розарію, Андрія, Марину і Юрія додому. З ними поїхав Денис, оскільки в його Renault Kangoo (Рено Кенго) зручно ставав інвалідний візочок Юрія, ну і сідала частина пасажирів. На третьому авто приїхали Артем з Жанною і її батьками. Назад Артем мав сісти за кермо седана і завезти молодят і Жанну до столиці. Всі вийшли з машин і Артем запропонував пустити салюти, бо в машині лишилося ще дві установки.
— Ще не зовсім темно, хай трохи стемніє, — сказав Денис.
Раїса запропонувала чай. Вже після чаювання, коли вийшли — побачили, що на вулиці вже позбиралися сусіди, поглянути на салют. Артем дістав установки, поставив їх поруч і запалив.
Гуркіт — і небо наповнилось вогняними квітами, що розпускались, мерехтіли і розсипаючись мільйонами іскор танули, а на їхньому місці розквітали нові.
Злата стояла в обіймах Артура, задерши, як і всі, голову до неба. В якийсь момент його руки стисли її міцніше, а сам він навалився на неї всім тілом. Це було дуже дивно, бо Артур ніколи не дозволяв собі таких жартів із нею. Вона питально повернулась до нього — Артур дивився в одну точку перед собою, насупивши брови. В цей момент габарит на машині Дениса розлетівся на друзки, а Артур, відпустивши Злату, впав на землю — на його світлій сорочці розповзалася темна пляма крові.
— Ні! — закричала Злата, не в змозі перекричати гуркіт салюту і кинулася до Артура вниз.
— Швидку! Викликайте швидку! — кричала Злата, але її ніхто не чув. Вони стояли з самого краю, загальна увага була прикута до неба, де розсипалися вогняні іскри, а тут, на землі, розліталося на друзки її життя…
Злата нервово оглянула Артура, що хапав повітря. Сумніву не було — хтось вистрелив йому в спину. Куля, на щастя, потрапила не в серце, була пробита легеня і кров пінилася на вихідному отворі. Злата, пам’ятаючи заняття в технікумі, накрила рану рукою. Потрібна оклюзійна пов’язка. Потрібно закрити обидва отвори, чим? Що робити? Її ніхто не чує…
— Швидку! — прокричала вона, коли гупання, нарешті, припинились. — Дайте якийсь пакет, потрібно закрити отвори!
Артем підбіг, приголомшено дивлячись на лежачого брата і Злату, всю в крові, котра рукою намагається прикрити рану.
— Що… Як…
— Викликайте швидку! — вже хрипіла дівчина.
— Дзвоню! — вигукнула Жанна, набираючи 103.
— Артуре, тримайся. Не залишай мене, будь ласка, ти мене чуєш?… — сльози текли з її очей, заливаючи його сорочку. Підскочив батько Жанни, принісши пакет з оклюзійною пов’язкою, що валявся у нього без діла в гаражі — колись Сергій привіз і лишив. Вже й прострочена, але краще така, ніж ніякої… Він задер закривавлену сорочку, протер шкіру і заклеїв вихідний отвір зліва — дуже широкий і рваний. Повернув Артура на бік і зробив те ж саме на спині. Вхідний отвір менший, з рівними краями, трохи лівіше від хребта… пощастило.
— Стріляли десь звідти, — вказав чоловік у бік.
Артем поглянув у вказаний напрямок і зі злом стис зуби — в тому напрямку був будинок Гори.