Поставивши машину на платну парковку, запалили по цигарці і пішли в напрямку будівлі аеропорту — глянути табло. Літак затримувався на годину.
— Може кави?— запитав Артур.— Спати хочу, очі злипаються.
— Дорого в аеропорту каву пити, — Жека поморщився.— я зараз трохи не при баблі.
— Я пригощаю. Пішли. Запрацювався, майже не спав, кава мені зараз життєво необхідна.
— Пам’ятаю, програмісти працюють на каві.
— Саме так.
— Кодив?
— Та щось так пішло — сам не очікував.
Взявши подвійне еспресо, Артур наполіг піти на перекур на вулицю. Пустився дощ. Дрібний, потім дужчий.
— Мерзенна погода. — Жека викинув недопалок в урну.
— А я люблю дощ,— Артур поглянув на сірі тяжкі хмари і прикрив карі очі, підставляючи лице дрібним краплям, котрі зрідка залітали під навіс.
— Що в ньому можна любити?
— Не знаю. Просто люблю мокнути під дощем, особливо — якщо гроза. Стоїш такий під потоками води, весь мокрий і…
— Стоїть —то добре, а мокро має бути в іншому місці, — забурчав Жека, витягаючи наступну цигарку.
Артур засміявся.
— Ти чому такий сердитий? Колися давай, що там за проблеми з Зоєю, крім твоєї полігамії?
— Не те щоб проблеми… Просто якось вона забагато почала говорити про майбутнє. Блін, мені буде лише 24 роки, я гуляти ще хочу, по клубам тусити, дівок трахати і бухати до ранку, а не сидіти на диванчику і дивитися якийсь слинявий фільм.
— Ну, значить, щось у вас “не тойво”.
— Зоя, звісно — класна дівчина, симпатична, смачно готує, в ліжку з нею — добре, але… якось все — швидко, далося легко… але… два місяці і стало нецікаво, якось так. Може, якби нам зустрітися пізніше, років так через п’ять — сім, коли вже награюся… не знаю. Нема вогника, ти розумієш про що я?
Жека затягнувся цигаркою. Він не міг поговорити про це з батьком: той не зрозуміє. Інше покоління, у нього з мамою було не так. Побралися студентами. Перше кохання — і на все життя. У Жеки вже мав бути цілий гарем, якби зібрати всіх колишніх. І спинитися на Зої лише через її квартиру — не хотів.
Артура знав зі школи, вони дружили, були просто як брати. Такі різні характерами, темпераментами, зовнішністю і захопленням. Блондин і брюнет, але однакової статури: високі і жилаві. Артур відвідував спортзал, щоб компенсувати сидячу роботу і виглядав спортивніше за Жеку.
Вступили після школи вони в різні виші. Жека — в КІСІ, Артур — у КПІ. Зустрічалися відтоді рідше, у кожного додалися свої нові знайомства, інші кола спілкування. Артур з другого курсу вже був впольований хедхантером і працював програмістом у блатній конторі, часто їздив за кордон, заробляв нормальні гроші, але не зазнався. За необхідності (Жека знав це і користувався) Артур завжди з готовністю підставляв плече і допомагав, виручав як міг. Так було не один раз. Коли допомагав грошима, коли — знайомствами, а коли просто разом йшли “бухати”. Сьогодні, коли потрібно було зустріти сестру рано-вранці з літака, а батько поїхав у відрядження на їхньому родинному авто, Артур не відмовився і допоміг.
З ним завжди можна було поговорити на будь-яку тему, спитати і отримати адекватну пораду, або пропозицію випити, що теж прирівнювалося до адекватної поради в особливо скрутних ситуаціях.
— Я не знаю, що тобі сказати… — Артур видихнув дим. — В мене ще не було такого, щоб пройшла іскра. Симпатичні дівчата були, але на даному етапі мого життя мене цікавить лише секс, — він посміхнувся своєю фірмовою посмішкою з лукавими вогниками. Цю посмішку навіть мама Євгена називала “чарівно небезпечною” і просила не посміхатися так при ній.
— Що, справді? Ніколи?
— Ні разу, — Артур посміхнувся і затягнувся.
— Непорядок….
— Навпаки. Так простіше. Побачив — захотів — отримав. Без зобов’язань і обіцянок. Just sex. (Тільки секс)
— Значить, ще не напоровся на потрібну.
— Жеко, ти мені друг? Що ти таке говориш?
— Хочу побачити твої муки, а то всі страждають, а в тебе така пика задоволена, що так і хочеться стерти з неї цю твою фірмову посмішку, — засміявся Євген.
— Я не хочу зараз жодних стосунків. Ще зарано. Кошу бабло.
— І баб… Ех…
— А Зоя твоя видається домашньою і спокійною, така собі хранителька сімейного вогнища. Минулого разу ти виглядав таким задоволеним, що я подумав…
— “Лікарю, ми його втрачаємо?”— Жека засміявся.
— Ну, щось типу того.
— Були думки, але нема впевненості. І інструкції, як діяти, теж нема.
— Треба звертатися до древніх, — Артур багатозначно підняв вказівний палець. — Мій батько і дід…
— А-ха-ха, древні, — знову заржав Жека.
— Батько не дуже, а от дід — так. Між іншим, більше п’ятдесяти років у щасливому шлюбі — це тобі не “хухри-мухри”.
— Ну окей, і що там древні кажуть?
— Кажуть: “Запитай у себе, чи готовий ти терпіти цю жінку біля себе, і чи готовий ти заради неї прагнути більшого, якщо ні — йди далі”.
— І твій батько — теж?— перепитав здивовано.
— І мій батько теж.
— Це не суперечить його теперішній вірі?
— Не знаю. Але вже в контексті віри він часто любить повторювати теорію про тістечко й сухар.
— Який сухар?
— Ну, типу, Бог приготував для кожного з нас свою людину: ідеальну пару, таке собі особливе кремове тістечко, а Сатана користується людськими слабкостями і намагається підсунути сухар.
— І ми ламаємо зуби об цей сухар?..
— Ну, якось так. Не пам’ятаю точно.
— Якби ж у них на лобі писалося: тістечко чи не тістечко…
— Лишається вдаватися до дегустації, — засміявся Артур.— Але ти подумай про “терпіння” і “прагнення більшого”. Я особисто ще не зустрічав такої дівчини, яка б не починала з часом нестерпно бісити і заради якої захотілось би напружуватися. І дуже сподіваюся, що зустріну ще нескоро.
Артур кивнув другу, відпив трохи кави і затягнувся цигаркою, даючи зрозуміти, що на цю тему він не бажає більше говорити.
Ця книга також доступна безкоштовно на порталі “Букнет”, де наразі вона є безумовним лідером по вподобаннях читачів. Якщо ви вже є користувачем цієї платформи, або вам цікаво почитати відгуки інших читачів, що залишили їх для інших, то переходьте за посиланням “Межі пристойності” на Букнет
А якщо вам приємніше читати паперовий примірник, то такий варіант теж є, у м’якій або твердій обкладинці, замовити можна на моїй сторінці у фейсбук LanaVernikWriter, відправивши повідомлення через Фейсбук-мессенджер (кнопка вгорі Фейсбук-сторінки)