Андрій обрав варіант провести день з новими друзями.
Під час сніданку Артур вручив йому конверт з грошима, котрих мало вистачити на святкування, і привітав хлопця ще раз з днем народження. Андрій не очікував на ще один подарунок, тому червонів і дякував. Артур повідомив йому, що вони зі Златою завтра їдуть за місто, і по дорозі завезуть його до Лілії Семенівни, його ба, в котрої жила Злата. Хлопець був здивований, але сестра почала його переконувати, що бабусі просто золото, і там поруч гарний парк. Андрій насторожено сприйняв всю цю новину, але особливо не опирався. Він лишався у Києві і міг домовитися з Лізою про прогулянки будь-де.
Після сніданку Артур і Злата поїхали в клініку, лишивши Андрія збиратися на “гульки” з Лізою і Дариною.
Злата пішла на фізпроцедури. Артур чекав її в холі, коли жіночий голос вигукнув ”Борис!”. Це ім’я діяло на нього, як червона ганчірка на бика, він підняв погляд від телефона і просканував видимий простір клініки. Борисом виявився малий хлопчик, що втікав від своєї мами по коридору. Видихнув.
— Борис Бран поїхав, — почувся бадьорий голос Якова Павловича поруч.
Артур не очікував його появи, різко розвернувся і підвівся.
— Доброго ранку, лікарю, — він потис йому руку.
— Доброго, Артуре, — чоловік посміхнувся, — хочу вас запевнити, що ваш негатив до Бориса — невиправданий.
— Якове Павловичу, він ваш колега, але… Мені дуже не подобається його надмірна увага до моєї нареченої. І цей подарунок… Мені б простіше було заплатити за операцію, і не бути перед ним у боргу.
— Артуре, Борис — дуже цікава і неординарна особистість. Зізнаюсь, його увага до Злати Юріївни теж спочатку мене здивувала, але потім він пояснив мені причину і, повірте, у світлі вашого розслідування, про яке мені повідомила Людмила, вас теж зацікавлять його мотиви.
— І які ж вони у нього?..
— Ще після першої консультації він сказав, що обличчя Злати йому знайоме. Він точно бачив його раніше, особливість професії запам’ятовувати… Ліза, звісно, схожа, але схожість поверхнева і тимчасова, вона стане дорослою — і риси обличчя зміняться, а от у Злати вже сформоване обличчя. Коли він приїхав цього разу, то намагався розгледіти її обличчя краще. Він каже, що впевнений — бачив дуже схожу жінку на фото. Чорно-білих фото. І їх було багато, з різних ракурсів, певно, він гортав чийсь альбом. Не може згадати в кого, але точно бачив. Після розповіді вашої бабусі, що матір дівчини з дитячого будинку, він відмовився від оплати. Вся ця історія його дуже зачепила. Власна нездатність згадати, де міг бачити фото, його дуже дратує. І Злата його не цікавить. Я б сказав, що цікавите його саме ви…
Артур підняв на Якова Павловича приголомшений погляд.
— Так, Артуре, не робіть таких очей. Ви чудово розумієте про що я, невже не помічали?
— Ні…
— З вашого дозволу, я б хотів розповісти Борису про ваші успіхи в розслідуванні цієї загадкової справи. І хочу попросити фото тавра, щоб він теж міг поцікавитись у певних людей, раптом, щось знають. Ви ж не відмовитеся від ще одного шукача?
Артур потер перенісся. Виявляється, Борис Бран — гей, і Злата його не цікавить. Радіти цим новинам чи ні — він ще не розумів, і зацікавленість Бориса у справі з’ясування особи бабусі Злати його дивувала, але коло зв’язків у Бориса досить велике… З нього може бути користь…
— То як? — поцікавився Яків Павлович, бо пауза затягнулася.
— Я перешлю вам фото тавра і каблучки, як тільки дістануся до ноута… Ми вчора їздили до сусідньої області, говорили з лікарем, що прийняв пологи. Він сказав, що через два дні приїхали дивні люди і…
— Доброго дня, Якове Павловичу, — до них підійшла усміхнена Злата. Артур замовк і одразу ж наблизив її до себе, обійнявши за талію.
— Радий бачити вас, Злато Юріївно, — привітався лікар. — На сьогодні вже все закінчили?
— Так, — Злата усміхнулася.
— Якове Павловичу, я напишу вам, як вийду онлайн.
— Так, я чекатиму.
Вони попрощались і поїхали в загс. Залишивши його стіни, Артур запропонував оголосити про дату весілля на сімейній вечері, а краще — зробити не вечерю, а обід. Довго не затягувати, зробити завтра, у п’ятницю.
Для цього може підійти заклад, що у парку біля ба. Тому вони поїхали одразу ж туди.
Звісно, ба була дуже рада несподіваним гостям, які розповіли, що Лідія знову заговорила про вечерю, а вони хочуть зробити обід, бо ввечері поїдуть за місто, лишивши Андрія в неї.
Прогулялися до закладу, обідній час п’ятниці в них був вільним, Артур передзвонив батькові, поцікавився, чи той може бути з родиною на першу годину дня — міг. Дзвінок Артура здивував Олексія Петровича, тому відмовлятися від запрошення той не наважився. Прийняв.
Мама теж здивувалася, що так швидко, що буде обід, а не вечеря, і що біля ба. Але теж погодилася. Сказала, що завтра — підходить, Григорій саме не на зміні, і вони обов’язково будуть.
Артем сказав, що на сімейне збіговисько час знайде.
Отримавши згоду всіх учасників, Артур погодив меню і вніс передплату. Алкоголь? Ні, родина батька — віруючі люди, не вживають, ба не буде пити, бо вона не любитель, Артем і Жанна лікуються, Григорій має проблеми з печінкою, тому не вживає алкоголь, Злата теж не п’є, а самому Артурові потім сідати за кермо, тому — ні.
Мама й Нінель? Для них він потім щось візьме. Тут не вгадаєш, що саме вони захочуть…